Доля Мороза: повчальна історія для Литвина?

У 2006 Януковича з технологічної точки зору повернув до влади Мороз. І це було певною несподіванкою. Зараз проблема формування нової коаліції не тільки в позиції НУНС, де зрештою чимало людей, які свого часу виступали за коаліцію з ПР і навіть де-факто ввійшли в коаліцію з регіоналами після підписання Універсалу.

Але запустить машину формального розпаду нинішньої коаліції може Литвин. Оголосить з трибуни, що підписів немає, і йди доводь, що він не мав право це робити. Зробивши заяву про "дедлайн" 2 березня, він сам обмежив собі простір для маневру, а тепер формально не хоче бути "могильщиком" коаліції.

Мабуть пам'ятає долю Мороза, який раптом опинився на політичній пенсії. Хоча на виборах 2004 і 2006 рр. соціалісти вперше обійшли комуністів, вони уже були одною ногою в Соцінтерні (у 2000 р. я був співредактором книги "Українські ліві: від ленінізму до соціал-демократії", доволі схвальної щодо Мороза, готовий і зараз підписатися під кожним словом). Але марнославство, месіанство потягли Мороза на дно, а за ним всю Соцпартію - і 15-річна еволюція була перекреслена одним невірним кроком.

У Литвина, щоправда, як показали вибори, і рейтинга немає, отож нема чого вбивати. Людина-флюгер: сьогодні підіграв одному, завтра іншому, аби бути спікером (як колись Мороз). Але і Литвин, і НУНС не можуть не розуміти: як тільки вони оголосять розпад коаліції або проголосують відставку Тимошенко, включається таймер дострокових виборів, і тому в переговорах з ПР вони одразу втрачають можливості для торгу, натомість стаючи відкритими до шантажу достроковими виборами. І що тоді робитиме на них спікер і його потужна Народна партія?

Олексій Гарань