Наталія Вітренко: мене "пасли..."

Наталія ТИМОШЕНКО

В офісі Наталії Михайлівни Вітренко мене зустріли непривітно. З недовірою і підозрілістю. Гортаючи презентоване мною останнє число ПіКу, лідери ПСПУ повідомили, що журнальчик у нас так собі, посередненький, несерйозний, розважальний, г▓рунтовних матеріалів про політику ми не друкуємо, тому вони його і не читають. І моя розмова із Наталією Михайлівною вийшла не такою, як планувалося від початку. Бо у запланованому вигляді інтерв'ю просто не відбулося б. У ліпшому разі зі мною не стали б розмовляти, у гіршому - думаю, могло дійти і до рукоприкладства.

І я зараз поясню чому: при розмові був присутній Володимир Романович Марченко. На мою пропозицію Наталії Михайлівні зробити розмову по-справжньому цікавою, з гострими запитаннями і відповідями, Володимир Романович страшенно обурився: "Які це гострі запитання? Знову бруд будете лити? Замовлення чиїсь виконувати? З ким живе, з ким спить, хто фінансує? Тут одна журналістка приходила, питала: чи правда те, що ви, Наталіє Михайлівно, співпрацюєте з Кучмою? А я їй відповів: а це правда, що ви - панельна проститутка?.."

Знаючи крутий норов Володимира Марченка і пам'ятаючи про випробування, які минулого скликання випали на долю Павла Мовчана, я всіляко намагалася поводити себе чемно, щоб у жодному разі не образити честі і гідності прогресивних соціалістів.

Але, здається, мені це не вдалося. І вже зараз, пишучи ці рядки, я розумію, що лише завдяки холоднокровності і витримці Наталії Михайлівни мені не набили пики і не спустили зі східців

Політичні кілери від Руху і Соцпартії накинулись

на єдиного в Україні опозиціонера

- Наталіє Михайлівно, на довиборах у парламент, що відбулися 8 червня у Чернігові, з Вами повелися, м'яко кажучи, не найкращим чином. Які уроки Ви винесли з цих виборів?

- Головний висновок те, що вибори в Україні перестають бути виборами. Коли політичного опонента не допускають до самого дня голосування і позбавляють виборців права висловитись за ту чи іншу ідеологію, за того чи іншого кандидата. Тобто те, що відбулось у Чернігові, це новий ступінь в українській історії. Тому що вже продемонстровано всьому світові, що влада перейшла до політичної розправи зі своїми опонентами.

- А на що Ви сподівалися? Невже не знали, що влада має такі хибні звички?

- Я сподівалась і сподіваюся, що в Україні буде будуватись демократичне суспільство. Що коли Україна сунеться до Європейського Союзу чи хоче, щоб до неї не було санкцій... сподіваюсь, що все ж таки отямляться ті, хто при владі, а також пристойно себе поводитимуть політичні опоненти. Але, на жаль, процеси заходять дедалі глибше, і на сьогодні моє бажання і прагнення одне: щоб якнайшвидше відбувся Європейський суд. Ми туди надали вже багато матеріалів, починаючи з парламентських виборів, потім - черкаські, мелітопольські, а зараз уже закінчуємо готувати матеріали по чернігівських виборах... я вже не хочу розмовляти ні з ким в Україні. Я буду розмовляти в Страсбурзі - на міжнародному рівні показувати, на що перетворилась Україна.

- А якою, на Ваш погляд, має бути ідеальна виборча модель?

- Коли гарантується вільне волевиявлення громадян. Коли це не просто продекларовано в Конституції, а гарантовано механізмами виборчого процесу. Що таке вільне волевиявлення? Це означає, що всі кандидати в депутати повинні бути в рівних умовах. А, наприклад, у Чернігові існувала заборона мене пускати на підприємства, в школи і лікарні. І, як мені сказали, ця заборона йшла з адміністрації області. Далі. Потрібно, щоб люди самі могли слухати, не боячись, що на них буде тиск з боку тих, від кого вони залежать. А у Чернігові був шалений тиск на людей, скаржились дуже часто, що їх примушують голосувати за кандидата від влади.

Оцей бруд, який я повезу із собою у Страсбург, - це 24 види брудних листівок, які були розкидані тоннами по Чернігову. Тут є що завгодно: і звинувачування мене в тому, що я балотуюсь у Запоріжжі, і в тому, що я жидівка, і в тому, що в мене щось спільне із Жириновським... І що в мене є мільйони доларів, і що хтось мене фінансує з-за кордону... І коли ми звертались до Служби безпеки, до міліції, до прокуратури, до окружної комісії, - то абсолютно нічого не було зроблено. Тобто, це не вільне волевиявлення, коли правоохоронні органи виконують замовлення влади (а я стверджую, що це могло бути тільки замовлення влади), коли своєю бездіяльністю роблять можливою ситуацію, що будь-який мерзотник будь-яку мерзотину міг виливати на опонента. Ось проти чого я виступаю. Саме це і називається диктатурою. Чернігівські події довели, що все це доходить просто до облуди, і я це буду з'ясовувати вже не в Україні. Мені в Україні вже все зрозуміло. Все! Від Чернігова і до Черкас. Від Кучми і до Мороза.

- Я все-таки не ставила б цих двох політиків в один ряд...

- Чому? Вони разом працюють. І чернігівські події це довели. Цькували мене разом. І влада, і так звана опозиція. Я її називаю проамериканською опозицією. І цькували саме мене, нікого іншого. Прикладом є те, що в суд на мене подавали якраз рухівці разом із соціалістами. Політичні кілери від Руху і Соцпартії всю свою енергію спрямували на те, аби розкрутити судові процеси проти мене - докопуючись до будь-якого факту. Було завдання не допустити Вітренко до виборів, і це завдання виконували як служаки Кучми, так і представники так званої опозиції.

- Ким було поставлене це завдання?

- Я переконана: з центру. З Адміністрації Президента, безумовно.

- А навіщо тоді опозиції Вас топити, виконуючи завдання Адміністрації Президента?

- Опозиції - навіщо (на обличчі Наталії Михайлівни відобразився подив щодо моєї непомірної тупості)?! Опозиція на себе натягла сьогодні одяг, що начебто вона є опозицією в Україні. А насправді це ж не так! Ющенко, Тимошенко, Мороз і Симоненко - це є кланова опозиція Кучми. Це не опозиційний рух в Україні, не опозиція курсу реформ. Це клани між собою конкурують. Але це не опозиція народу. Ну, повиступали трохи проти Кучми. Я думаю, що це було завдання, поставлене Сполученими Штатами, і вони його виконали. Коли потрібно було натиснути на Кучму, вони натиснули. А, по суті, вони ж голосують абсолютно за ті ж принципи реформ. За той же курс перетворень, який в Україні проводив спочатку Кравчук, а потім Кучма, а Кучма, до речі, проводив його разом із Ющенком, Морозом, Тимошенко. Симоненко начебто критикував, але ніяких радикальних заходів, щоб змінити ситуацію на краще, він не робив. І сьогодні вони об'єдналися з головного питання: зі втягування України в НАТО. По курсу до Євросоюзу і до співпраці зі Сполученими Штатами. Ось що їх об'єднує. А я представляю опозиційну партію, яка є партією іншого курсу перетворень. Ось це те найголовніше, чого не хочуть чути як проамериканська влада, так і проамериканська опозиція в Україні. Їм дуже добре, щоб не було Вітренко. Ані в парламенті, ані в інформаційному просторі. Під час виборів мене "пасли". Тому що був страх - у влади і в цієї проамериканської опозиції, що Вітренко буде в парламенті.

- Ви, як єдина опозиційна сила (якою, як випливає із Ваших слів, Ви самі себе вважаєте), напевно, не виключаєте своєї можливої участі у президентських виборах?

- Не виключаю, безумовно. Що я - припиняю політичне життя? Партія існує, партія набирає досвіду, авторитету, і, безумовно, партія свою ідеологію захищатиме. Зараз я не можу напевно сказати, що балотуватимуся. Ще не той час, коли треба давати відповідь.

Справедливе суспільство

Наталії Вітренко

- Наталіє Михайлівно, а яка взагалі Ваша мета? Чого Ви хочете? Тільки без патетики, будь ласка.

- Я хочу, щоб Україна була цивілізованою. Без патетики. Я хочу спокійно жити в країні. Я не хочу ходити по вулицях і бачити, як інваліди чи літні люди, чи багатодітні матері просять копійчину на хліб. Я переконана, що Україна настільки багата, що може забезпечити мінімальний рівень життя для всіх. А от далі - потрібно, щоб була забезпечена можливість чесним шляхом, чесною працею гідно жити. Я за те, щоб були і дачі, і віли, і яхти, і хороші машини. Але не в тих, хто грабує. Не в тих, хто паразитує, а в тих, хто працює.

- Наталіє Михайлівно, цього хочуть всі.

- Чому це всі? Я зовсім так не вважаю. Що ви хочете мені сказати? Що цього хоче сьогоднішній парламент? Безумовно - ні, я це стверджую. Якби вони цього хотіли, то, приймаючи бюджетну резолюцію, вони починали б із соціальних питань. З цього повинен будуватись бюджет. Як це робити - я знаю. Але вони не хочуть цього робити. Вони хочуть збагачуватись самі. Ось чому там мільйонери примножують свій капітал. Приклад: податок з фізичних осіб. Це що, для народу зроблено? Єдиний податок 13% - це для народу? Це тільки для багатих. Бо багатого він захищає. Того, чого хочу я, у парламенті не хочуть. І цього не хоче Президент. Ось в чому біда України.

- Вас послухати - виходить, що усі навкруги погані...

- З політиків? На жаль, більшість поганих. Вони і викарабкувались на поверхню, тому що вони погані. Один поганий іншого поганого тягне.

- А є хоч якась політична сила, яка б Вам імпонувала?

- У парламенті - немає. Абсолютно. Взагалі, ми намагалися, звичайно, шукати своїх однодумців... Сьогодні працюємо з "Руським блоком". Я думаю, що це та політична сила, з якою ми продовжимо спілкування. Ми обстоюємо напрям побудови справедливого суспільства, ми хочемо змінити систему влади, щоб влада була залежною від народу, тобто у нас є своє кредо, свої принципи, ми не будемо цього зрікатись. І тут взагалі не треба так драматизувати, що ми одні. Так, ми одні. Ну і що? Ну і що з того?

- Але так не буває, Наталіє Михайлівно. Виходить, усі інші "ідуть не в ногу"?

- А як, по-вашому, зароджується нове? Саме так. Коли болото є спільним, а тільки одне іде в іншому напрямку і потім воно, болото, змінює свою сутність. А як інакше? Історія Куби, історія Радянського Союзу доводить, що якраз нове з'являлося з невеликого, і воно було дійсно нове, не так, як усі інші.

- Ви все-таки не окреслили Вашої політичної мети.

- Врятувати Україну. Я хочу - щоб мої діти й онуки тут жили. А вони будуть жити тут, коли тут буде нормальне життя.

- І Ви бачите в собі сили досягти цієї мети, тобто ощасливити Україну?

- Це бачать і виборці. Інакше я не мала б такої підтримки. Чернігівський округ - це не мій округ, але ж на сьогодні я є політичним лідером Чернігівщини, це ж треба визнавати. Не тому, що я краще виступаю, ніж інші. Хтось співав, хтось привозив співаків, хтось може на вухах ходити на наступних виборах - це ж така справа. А голосують ті, хто ще не розучився думати. Вони голосують за програму, за особистість. Так що в цілому підтримкою в Чернігові я дуже задоволена.

І останнє

запитання...

тільки не бийте

- Ви хочете бути президентом України?

- Чому тільки України? Будемо думати, що далі. Треба рятувати весь світ. Якщо зараз йдуть розмови про Сполучені Штати Європи, чому не може бути об'єднання, наприклад, слов'янських держав? Я хочу, щоби був врятований світ.

- Зі світом зрозуміло, а Президентом України Ви бути хочете?

- А чому це ви десятий раз питаєте?

- Бо мені цікаво.

- Я хочу вам сказати, що жадоби до цієї посади, аби я мріяла і вночі не спала - у мене немає. Це сто процентів - немає. Але я не хочу бачити, як вмирає моя країна і не хочу, щоб недолугі, тупі, підлі люди були на чолі всієї держави. Не хочу. Ось чому свого часу я вирішуватиму - буду я когось підтримувати, чи сама стартуватиму, але щоб з цим не миритися.

- Як Ви ставитеся до визначення "марґінальна партія"?

- Я, знаєте, не дуже розумію, як це може бути марґінальна партія. Марґінали не можуть об'єднуватись у партії. Марґінали - це той прошарок людей, які втрачають взагалі людський звичний спосіб життя. От що таке марґінали.

- На жаль, побутує думка, що Ваша партія (ПСПУ) якраз і спирається на таких людей...

- Я хочу сказати, що ця думка не побутує, за цю думку платять шалені гроші. І платять американці. І цю думку тиражують брудні політики і брудні журналісти. Ось хто на цьому заробляє. Приклади: Ляшко і Десятников, які це надрукували в газеті "Свобода", і з якими ми судилися. Але вони роблять все, щоб уникнути суду. Я розумію, звідки ноги ростуть. А якщо питання взагалі політичне, то тут розумна людина повинна розуміти, що марґінали не можуть об'єднуватись у партії. Візьміть 10 бомжів. І скажіть їм об'єднатись - на будь-якій підставі. Вони не об'єднаються. Бо у них втрачені людські ознаки. Щодо того, на кого ми спираємось. Можновладці тішать себе надією, що партію Вітренко будуть підтримувати тільки люди, які ображені на владу. На те, що мала пенсія, мала заробітна плата. Але це абсолютно неправильно. Ми відчуваємо все більшу підтримку різних прошарків населення, взагалі людей, які сьогодні мають роботу, але не хочуть і далі жити в такому затхлому повітрі. Вони відчувають, що бандитизм, корупція, шахрайство на кожному кроці - це ж взагалі ненормальне життя в державі, Вони самі переконуються: те, що пропонуємо ми - відповідає як світовій практиці, так і нашим історичним традиціям. Ось чому підтримка наша зростає.

- Наталіє Михайлівно, я хочу поставити ще одне запитання, але боюся, що мене зараз поб'ють... Наталіє Михайлівно, що Ви можете відповісти тим... паскудам, які звинувачують Вас у співпрацюванні з владою? Апелюючи при цьому чим завгодно, аж до плівок Мельниченка.

- А що плівки Мельниченка? Там що, є про те, що Вітренко розмовляла з Кучмою? Звідки я знаю в цю годину, що про мене не ведуть розмови у різних кабінетах? Хоч Кучма, хоч Путін. Самі плівки були зроблені тільки з однією метою: щоб зробити Кучму ще податливішим. Ще пристосованішим до Америки. Ось чому був розкручений проамериканською опозицією касетний скандал. Я ані до плівок, ані до Кучми не маю ніякого стосунку. І я не буду пояснювати кожному дурню чи кожному олігофрену, хто є хто. Я знаю, хто є я і що є наша партія. Шевченківський суд міста Києва ще 28 березня 2002 р. визнав, що ця інформація є неправдивою і такою, що принижує ділову репутацію блоку Наталії Вітренко. Знову кажу: це був американський сценарій, який зробили тільки для того, аби підірвати довіру до нашої партії. Бо найбільше, що лякає Сполучені Штати Америки - що Україна підніметься з колін і не буде колонією. Адже їх мета в чому? Щоб заплямувати мене хоч чимось. Бо вони ніяк не можуть заспокоїтись, що я не заплямована.

- Вони - це хто?

- Американці, звичайно. Це ж американський сценарій.

- Ви вважаєте, що американці Вас бояться?

- Безумовно. Американці приїжджали до Чернігова з проханням, щоб я зустрілася з їхнім дипломатом. Вони і сьогодні запрошують мене на зустріч, і хочуть, щоб я прийняла тут дипломата з їхнього посольства. Вони тому і переживають, що відчувають: правда на моєму боці. Це їх і лякає. Є ті, хто виконують їх замовлення, вони потім це тиражують. Суд ми виграли, кожному дурневі я не можу вкласти свій розум в голову. Але буду, безумовно, це доводити всім виборцям.

Прощаючись, я подякувала Наталії Михайлівні від імені всієї продажної преси, за те, що вона, попри рекомендації Марченка, не вигнала мене з офісу, а все-таки довела розмову до кінця. При цьому Володимир Романович, вже опанувавши себе, дотепно зауважив, що його завжди цікавило, чия професія найдавніша? Повії чи журналіста? Я відповіла: оскільки спочатку було слово, відповідь напрошується сама собою. На що Наталія Михайлівна, на моє неймовірне полегшення, невимушено розсміялася.

Словом, розпрощалися ми не те що друзями, але принаймні мені вдалося піти з офісу ПСПУ без синців та інших членоушкоджень. За що Наталії Михайлівні Вітренко моя особиста подяка.

P.S. Я ось що подумала: треба врешті-решт скачати гроші з замовників. Бо після розмови з шановними партайгеноссе не покидає враження, що хтось (ймовірно, американці) наживається на моїй непрактичності. Тобто - продукт отримують, але не проплачують. Тому велике прохання до цих добродіїв: оформити замовлення належним чином (нехай і заднім числом), гроші принести за адресою, вказаною на обкладинці. Подальша співпраця з дискредитації святого залежить від суми гонорару. Продаватися - так з музикою!..