Олександр МОРОЗ: "СПУ запропонує кандидатів у мери для багатьох міст"

- Олександре Олександровичу, як Ви оцінюєте перспективу підвищення пенсійного віку? До яких соціальних і економічних наслідків це призведе?

- Дві обставини пояснюють ставлення влади до цієї теми. По-перше, демографічна ситуація складається таким чином, що пенсіонерів у країні стає більше, ніж працюючих, причому співвідношення погіршується швидкими темпами. Подібне відбувається і в інших європейських країнах, хоча з іншої причини і з меншою швидкістю. Вихід там шукають також збільшенням пенсійного віку і, зазвичай, не без наслідків для тих, хто зважився на такий крок. Доля Г. Шредера та його партії в Німеччині - приклад того.

Зрозуміло, що влада намагається скористатися перевіреним досвідом інших країн і її наміри мають свою логіку. Однак пенсійний вік треба розглядати не тільки виходячи з можливостей держави, але, передусім, зі становища наших співгромадян, враховуючи середню тривалість життя, рівень соціальної забезпеченості, зокрема розмір пенсій, співвідношення між пенсією і зарплатою, між пенсією і розміром соціальних стандартів (матеріал із цього приводу див. у газеті "Товариш" за 6-10 серпня п.р.  61). У сукупності це означає (розрахунки я не наводжу), що запропонований захід - збільшення пенсійного віку - передчасний.

Однією з причин такої ситуації в Україні є серйозна залежність Пенсійного фонду від бюджету. Фонд дотується бюджетом, що в нормальних умовах бути не повинно, і тому реформа пенсійної системи давно назріла.

У будь-якому разі, проблема зводиться до кількості грошей, які потрібно накопичити в Пенсійному фонді, щоб видавати їх пенсіонерам, і до купівельної спроможності цих грошей. А тут ми зіткнемося із занедбаною давним-давно проблемою - з реформою системи оплати праці як джерелом накопичення фонду. Ще 1992 року я вносив проект реформи із цього приводу (тодішній прем'єр-міністр В. Фокін позитивно відгукнувся про нього), але ніхто не ризикнув приступити до реформи. А йшлося про інші - європейські - масштаби вартості праці та інших товарів, про приведення у відповідність прибутків і витрат громадян, використовуючи об'єктивні пропорції, беручи за точку відліку реальну вартість життєво важливих товарів (хліба, наприклад). Цим шляхом доведеться пройти все одно, тим паче в умовах нашої відкритості й залежності від світового ринку. Але пройти можна по-різному. Сьогодні нас "ведуть": ціни на бензин, газ, товари народного споживання (холодильники, пральні машини, меблі, тепер і ключові продукти харчування) рівні або вищі, ніж європейські, а прибутки переважної кількості людей у десятки разів нижчі за європейські. Ці ножиці не безневинні, вони "спрацюють", як рушниця на сцені. Влада не може проходити повз цю несправедливість.

Тепер, по-друге. Ситуація загострилася у зв'язку з необхідністю бюджетом покривати витрати Пенсійного фонду, що збільшуються. А в бюджеті свій непомірний дефіцит, який залишився у спадок від "біло-серцевого" уряду. КМ шукає можливості збільшення надходжень до бюджету. Його наміри при цьому не виходять, в основному, за межі фіскальної політики. Звідси напруга з Податковим і Трудовим кодексами, що в інтерпретації багатьох аналітиків означає поліпшення показників за рахунок громадян. Ситуація також ризикована.

Мені здається, ефективнішими (і щадними по відношенню до громадян, так ще й викликаючими їхнє схвалення) були б кроки із захисту бюджету від розкрадання. Знаючі люди вважають, що 30-40% бюджету розтягується по кишенях "чистим" криміналом і криміналом у чиновницькій подобі. Не думаю, що наведена завищена цифра. А якщо так, то вся проблема, передусім, зводиться до війни з корупцією. Саме війни. Наскільки здатна влада почати таку війну, настільки залежить її стійкість. Настільки з'явиться можливість для вирішення людських проблем.

- Чи є альтернатива співпраці України з МВФ на цьому етапі?

- Думаю, що такої альтернативи немає. Поки що. На початку 1990-х Україна, рішенням уряду, "вскочила" в колію співпраці з МВФ. Йдучи цією колією, вона все глибше потрапляла у фінансову залежність від, скажімо так, світового уряду. Апофеозом такої співпраці стала діяльність нещодавньої влади.

Вийти з цієї колії в нинішніх умовах означає примиритися з фактом дефолту. Наслідки його можуть бути непередбачуваними. Тут все треба добре рахувати і прогнозувати. Можливо, в уряді такі розрахунки проводилися. Не знаю. Але висновки там могли бути тільки невтішними, тому КМ так наполегливо боровся за кредит МВФ.

Тепер справа за якістю використання кредиту. За такою якістю, яка позитивно позначиться на пожвавленні власного виробництва, відновленні внутрішнього попиту на продукцію вітчизняного товаровиробника, на розвитку внутрішнього ринку. Зовні такої схеми я не бачу умов припинення залежної (а вона іншою не буває) співпраці з МВФ.

- Як Ви ставитеся до ініціативи КПУ провести всенародний референдум з питання співпраці України з МВФ? Чи мають намір соціалісти підтримати цей захід? Чи Соцпартія виступить з власними пропозиціями з цього питання?

- Я якось пропустив повз увагу таку ініціативу. Серед нашого активу ця тема не обговорювалася. Але якби обговорення проводилося, я виступав би проти участі в популістських акціях. Адже на референдумі люди повинні давати відповідь на цілком зрозумілі їм питання. Тим більше, простим аргументом проти ініціаторів для людей буде переконливе, - кредит найвигідніший за процентними ставками й умовами повернення. "Зв'язаність" кредиту з проведенням внутрішньої економічної й соціальної політики - аргумент не для громадян, а для влади, для оцінки її дій. Не так робить влада? Давайте змінювати її! Навіщо ж маскувати таку мету пропагандистською кампанією сумнівного змісту? І першим кроком комуністи могли б відкликати своїх людей з уряду й інших структур управління, вийти з коаліції, вибачитися за підтримку уряду Тимошенко, дії якого за зовнішніми запозиченнями вели до обвалу економіки й фінансової системи. Це було б чесно, по-комуністичному. Так мені здається.

А референдум з приводу МВФ щось на кшталт позиції "між тут": і поговорити є про що, і людям від цього жодної користі - кредит узятий, розраховуватися за нього все одно доведеться.

Ще треба зважати на те, що відносини з МВФ стосуються бюджету, а Конституція забороняє проведення референдумів з приводу податків і бюджету.

- Чи протестуватиме СПУ проти осіннього підвищення цін на продукти, про що вже оголосив уряд?

- Соціалісти діятимуть відповідно до ситуації, зокрема і щодо підвищення цін.

Тільки що на прийомі була жінка-пенсіонер, киянка. Одержує 730 грн пенсії. За однокімнатну квартиру платить близько 140 грн, телефон, телевізор, плата за домофон... У загальній сумі набирається близько 250 грн витрат. Як вижити на решту 480 грн? Зі свого кулінарного досвіду (він у мене є) знаю, що їй на місяць треба придбати хоча б 15 кг картоплі ( ~ 70 грн), 10-15 буханок хліба ( ~ 50 грн), хоча б 3 кг м'яса ( ~ 180 грн). Це вже 300 грн. На решту 180 грн треба купити олію (про вершкове масло забудемо), півкіло сала (15-25 грн), помідорів, огірків, капусти, цукру, чаю, молока ( ~ 100 грн), (кава, яблука, кавуни, вода, сир - пережиток застійних часів). Одяг, взуття... навіщо вони пенсіонеру, чи не так? Медикаменти - тут голова від цін запаморочиться. До лікаря не звернутися, пенсіонер повинен мати залізне здоров'я. Вийти з квартири не можна - за проїзд платити ні з чого.

Не можна вижити на такому сімейному бюджеті. Яка буде реакція соціалістів при можливому підвищенні цін - будемо визначатися. Байдужими не залишимося.

- Чому Україна блокує експорт зерна? Чи не буде дефіциту хліба після збирання врожаю? Ви прогнозуєте підвищення ціни на хліб?

- По телебаченню майже щодня бачимо дискусії на цю тему. І, зазвичай, сюжет зводиться до необхідності зняття заборони на експорт, оскільки це вигідно... Кому? Вигідно трейдерам переважно. Вигідно ще кільком десяткам суб'єктів. Народ... Його інтереси дуже далекі від учасників дискусії. Тут уряд зобов'язаний тримати ситуацію під контролем. Тому що хліб - не стільки економіка, як політика. Велика, головна політика. Уряду ж і відповідати за неї.

Передумов для підвищення цін не було. Створений свого часу на настійну вимогу соціалістів Аграрний фонд ще недавно мав у своєму розпорядженні солідний резерв зерна для товарної інтервенції і збереження ціни. Як буде тепер, побачимо. За деякими даними, АФ реалізував близько 1 млн т зерна. За якою ціною? Чому зараз? За якою ціною він це зерно торік придбав? За якою ціною купуватиме тепер? Як буде використовуватися різниця (прибуток) зі вже проведеної операції? Йдеться ж про державну установу.

Потрібні відповіді на ці питання. Не ставлю сакраментального: "Хто сяде?" Можливо, все зроблене правильно. Хай уряд розбереться і проінформує людей. І про ціну в тому числі.

- Чи правда, що коаліція змогла розширити повноваження Президента, "не втручаючись" у Конституцію - через Закон про зовнішню і внутрішню політику? Чи вбачаєте Ви в цьому загрозу узурпації влади?

- Я бачив нову редакцію закону. Його визначення національної безпеки дивні, м'яко кажучи. Так, усе впливає на безпеку, але ... ринок фінансових послуг, оборот цінних паперів, ревізійна діяльність, пенсійне забезпечення, сільське господарство тощо (автори, здається, записали все, що пригадали), - дуже широкі категорії для цього закону. Для відповідних правовідносин створені інститути влади, запроваджені сотні законів. Не доручати ж це все в руки однієї людини, хай буде вона навіть Президентом. Це непосильна для неї справа. Для того і створюються правова система і система влади.

Закон не може розширювально тлумачити норми Конституції. Звісно, якщо йдеться тільки про координуючу (за Конституцією) роль РНБО і в такому значенні роль Президента, то можна ще багато чого віднести до тлумачення поняття "національна безпека". Потрібно аналізувати практику реалізації закону, вивчати досвід інших країн.

- На якому етапі перебуває підготовка партії до місцевих виборів? Є у СПУ кандидати в мери?

- Підготовка йде планово. Політрада партії відповідні документи затвердила завчасно. Проблеми є, як і в кожній партії. Кандидатів у мери СПУ може запропонувати для багатьох міст. І пропонуватиме.

Розмову вела Ольга ЗАВ'ЯЛОВА