В Україні наростає протестний рух

01 декабря 2011, 17:22
 ЧП Источник: Сельские вести (Украина)

Загалом у нас було три Майдани. Перший - у вересні 1990-го під назвою "Революція на граніті" - сприяв проголошенню незалежності України, другий - у грудні 2000-го під гаслом "Україна без Кучми!" - завдав нищівного удару тодішньому авторитарному режимові, третій, Помаранчевий, - у грудні 2004 року...

Дайте подумати, а які ж результати останнього? Змінив владу? Так, але поміняв шило на мило. Добив кучмізм? Та ні, він процвітає. Очистив країну від корупціонерів і казнокрадів? Аж ніяк, їх навіть побільшало. Посадив бандитів до в'язниць, змусив багатих ділитися з бідними? Якби ж то. Але навіть якби збулось усе, що очікувалося, - це були б дрібниці порівняно з головним його здобутком: ми піднялися на ще один щабель національної самосвідомості. Таке багатство не можна, як кажуть, ні пропити, ні продати, ні в карти програти - воно з народом навік. Ми стали іншими: сміливішими, з почуттям власної гідності. Нас уже не можна скрутити в баранячий ріг, як це робив Кучма, бо в нас є Майдан - маленький плацдарм свободи, який ми завоювали, найвища інстанція, до якої постійно апелюємо: ось, мовляв, він збереться, і вам, чинодралам, стане непереливки. І вони, ті чинодрали і хапуги, поводяться вже не так нахабно, озираються, бо знають, що народ здатен на рішучі вчинки. І Януковичу попри всі його зусилля не вдалося стати другим Кучмою, бо країна не дозволила йому цього зробити. "Майдан виконав величезну роботу - він перевиховав владу. Партія регіонів після тих подій змінилася: у неї з'явилося поняття соціального діалогу", - вважає політтехнолог Сергій Гайдай.

Безсумнівна користь Майдану і в тому, що він нагадав українцям про одну із заповідей Божих: "Не сотвори собі кумира". Адже в переважній масі своїй люди дивилися на вождів революції, як на Богів, наділених неймовірними здібностями. І, в засліпленні, чомусь забули, що ці божки, за нечисленними винятками, вихідці із команди Кучми, а деякі навіть були його похресниками і названими синами. Всі вони старанно крутили жорна злочинного механізму авторитарної системи, котра безжально перемелювала долі людей. І раптом ці кучмівські пташенята, як хамелеони, змінили колір свого політичного пір'я на помаранчевий. Чомусь учасники Майдану забули і такий приголомшливий факт. У грудні 2000 року, в розпал акції "Україна- без Кучми!", тодішній прем'єр-міністр, а згодом фельдмаршал Помаранчевої революції Віктор Ющенко, а також голова Верховної Ради (пізніше - генерал цієї революції) Іван Плющ разом із Кучмою підписали звернення до українського народу, в якому мешканців наметового містечка назвали... фашистами. Після цієї зради мали місце й інші...

Був ще й четвертий Майдан - Податковий, але через те, що ставив за мету розв'язання локальних проблем, його не можна прирівнювати за значенням до попередніх. Кілька Майданів поспіль - це вже не випадковість, а закономірність, яка свідчить про генетичну схильність нашого народу до управління державою шляхом скликання віча. Виходить, будуть ще й п'ятий і шостий Майдани? Безсумнівно. Але щось черговий із них забарився, незважаючи на те, що життя людей погіршилось, а влада продовжує наступати на їхні права. Але не прискорюймо події. Вони неодмінно настануть, країна ними вагітна, вже навіть почалися передпологові перейми, про що свідчить низка бурхливих протестних акцій протягом минулої осені, починаючи зі штурму Верховної Ради "афганцями", наступними багаторазовими поваленнями паркану біля парламенту, перекриттями автомагістралей, пікетуваннями інвалідів Чорнобиля відділень Пенсійного фонду, голодуванням донецьких ліквідаторів та закінчуючи спробою пенсіонерів та ошуканих вкладників захопити Донецьку облдержадміністрацію. Якщо Майдан 2004 року був протестом тієї частини суспільства, яка орієнтувалася на національні та європейські демократичні цінності, то майбутній Майдан належатиме всій Україні, адже пенсійна та податкова реформи, чорнобильські "новації"зачепили інтереси жителів усіх регіонів.

Владу така перспектива непокоїть. А тому відразу після закінчення повноважень "помаранчевих"вона почала боротися з Майданом як із явищем, як із новим елементом української свідомості. В першу чергу удару було завдано по тих його лідерах, які не розгубили народної довіри, - Юрієві Луценку та Юлії Тимошенко. Зроблено все, аби їх скомпрометувати, усунути від активної політичної діяльності, в буквальному сенсі позбавити волі. Почалося судове та кримінальне переслідування ватажків Податкового майдану та учасників інших акцій. Розгорнуто брудну інформаційну війну проти Помаранчевої революції. Остання атака відбулася кілька днів тому: канал "Інтер"показав серію замовних сюжетів, з яких випливає, що Майдан 2004 року це не стихійний вияв народної волі, а виплід політичних технологій, які народилися в офісах ЦРУ. Їхня мета - відірвати Україну від братньої Росії. Нібито ключову роль у цих подіях відіграв не пасіонарний злет народу, а його величність долар. Людей підштовхують до висновку, що український народ - несвідоме бидло, далеко не найкращі представники якого за гроші або ж просто під упливом пропагандистського зомбування зібралися на Майдані, щоб погорланити, випити пива, поласувати наколотими апельсинами. А в цей час американський дядько Сем робив свої чорні справи, підсаджуючи у крісло Президента України прозахідного політика Ющенка, і т. д.

Потенціал Майдану не дає спокою і політикам, за більшістю з яких стоять олігархи. На народний протест вони дивляться сьогодні так, як колись радянська влада - на Дніпро: мовляв, досить йому просто так текти, нехай крутить турбіни, виробляючи електроенергію. Тобто енергію мас, їхній гнів вирішено загнуздати і спрямувати в потрібне русло. Точніше, використати з метою розкручування нових політичних сил, знищення конкурентів, тиску на окремих посадовців в уряді. Цілком імовірно, що значна частина громадських рухів на хвилі якихось соціальних негараздів та ідей народжується чистими і безгрішними, як діти. А потім їх намагаються підгребти під себе олігархи. Деякі започатковуються на амбіціях якогось лідера як його особистий проект (за гроші скоробагатьків) із метою стрімкої політичної кар'єри: оригінальна назва організації, гучні гасла, різка критика влади - і тебе вже обрали у Київраду або й у народні депутати. Скільки таких рухів останнім часом виникало за рік-два до виборів. Якими вони були радикальними, рішучими, полум'яними! Проте сьогодні їхні очільники або ж у провладних фракціях, або на теплих посадах в уряді. Згадати хоча б найвідоміші з них - ГАК (Громадський актив Києва) чи "Пору". Немає сумніву, що протест "афганців"попервах був щирим, некерованим, але де вони зараз? Чому про них і не чути? Залякали кримінальними справами за штурм парламенту? Купили? Політичні вимоги останніх акцій протесту підозріло вибіркові: "Саморозпуск Верховної Ради, Кабмін - у відставку!"А Президент, який ініціював усі так звані реформи, виходить, святий? Вочевидь, треба думати про те, яку політичну гру веде Банкова. Загалом створюється враження, що певні владні кола самі провокують своїми діями новий Майдан. Але навіщо? "Влада сьогодні нагадує самовбивцю. І мотузку собі зсукала і намилила, і натягнула її на шию, і на табуретку стала, і тепер підстрибує, аби зависнути у зашморгу", - так коментує нинішню ситуацію в країні керівник постійно діючої акції "Вперед!"Андрій Панаетов.

Отже, що маємо в підсумку? Бурхливий, потужний потік народного гніву, але розпорошений і загалом некерований, який певні владні кола та олігархи намагаються підпорядкувати своїм інтересам. Так триватиме доти, доки не з'явиться новий національний лідер, але такий, який пройшов сім кіл пекла, витримав випробування вогнем, водою і мідними трубами, котрий має програму перетворення країни і вже нізащо не зрадить. І ще одна дуже важлива умова - його має підтримувати і Схід, і Захід, і Південь, і Північ країни. "Не можна допустити тієї ситуації, яка склалася з Ющенком. Метою було зробити його Президентом, а далі там щось будемо робити. Ми опинилися тоді в ситуації, коли, по суті, плану зміни країни не було", - говорить один із активістів третього Майдану Тарас Стецьків.

Ми всі маємо чітко знати, чого хочемо від Майдану. Чесної влади, демократії, справедливості? Всього-на-всього? Берімо вище. Пройшовши через горнило нової мирної революції, мусимо в першу чергу стати іншими самі: свідомішими, жертовнішими, моральнішими. Майдан - це битва кожного зокрема і всіх разом із гнилою суспільною системою, яка має відбуватися не лише у пікетах, на мітингах, наметових містечках, а й у повсякденному житті. Змінюючись на краще самі, змінимо й країну.

Олександр КАРПЕНКО

Сільські Вісті