Юрій Луценко: "Будь-що можна зробити, коли слухати один одного"

У жовтні минулого року міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко запросив читачів "Сільських вістей" відповісти на питання своєрідної анкети з оцінкою роботи української міліції. Відповіді на неї надходили й після першого грудня, до якого ми просили читачів надіслати свої оцінки, зауваження та пропозиції. Тому сотні читацьких листів ми передавали міністрові у кілька етапів, останні - вже після Нового року.

А днями напросилися на розмову, щоб почути реакцію міністра на прочитане.

Готуючись до інтерв'ю, заздалегідь склав для себе перелік питань з витримками із найхарактерніших листів, щоб саме на них почути відповідь. Та вже розмовляючи з міністром, зрозумів, що ці ж листи і його зачепили за живе. Отож пропоную читачам підсумки вашого спілкування з міністром.

- Юрію Віталійовичу, попри певні компліменти на вашу адресу як міністра, люди роботою міліції незадоволені.

- Само собою. І це має багато пояснень. Одиниці знають, що міліція може доводити самостійно до суду лише незначну частину кримінальних справ. Інші - треба передавати в прокуратуру, й часто вони там лежать роками під сукном. А ще частіше їх "ховають" у судах. Такий ось конкретний приклад. Торік ми впіймали у рази більше хабарників, ніж за мого попередника, і вийшли на вищий рівень корупціонерів. Проте з 2200 кримінальних справ, які передані в суди,лише тридцять осіб отримали конкретні терміни ув'язнення.

Звичайно, коли хабарник "не сидить", люди вважають, що погано працює міліція. Складність правоохоронної системи уявляють собі не всі, а раз затримувала міліція, то вона й не "посадила".

Вдруге бути міністром внутрішніх справ я погоджувався лише за умови

радикальної зміни керівництва Генеральної прокуратури та ухвалення нового пакета законодавства, який якраз і запропонувала "Народна Самооборона". На жаль, ні першого, ні другого не сталося.

Друге пояснення. Міліція - це триста тисяч таких самих українців з усіма їхніми плюсами й мінусами. Єдина проблема - це люди з особливим статусом трактувати й використовувати закон у смислі свого розуміння відповідальності перед державою й людьми.

Звичайно, простий дільничний може бути дуже добрим, як часто й буває. А може бути й негідником, який перебуває за тисячу кілометрів від міністра, за двісті від начальника обласного управління, якого я призначаю, й за сто тридцять - від начальника райвідділу.

Скажу чесно. Я знаю всіх своїх заступників, особисто їх підбирав і відповідаю за їхню роботу. Я знаю всіх начальників обласних управлінь та більшість їхніх ключових заступників. Але знати, а тим більше - контролювати роботу дев'ятисот начальників райвідділів, їхніх замів, як і підпорядкованих уже їм людей я не в змозі.

- То що ж тоді робити?

- Не покривати будь-які критичні сигнали, а тим більше злочини, які скоюються зрадниками на службі. З кожним приходом Луценка на посаду служба внутрішньої безпеки МВС притягує їх до відповідальності удвічі більше, ніж за попередників. Це - моя практика: реагувати на всі критичні сигнали з місць аж до зняття з роботи та порушення кримінальних справ. Вона спрацьовує. Минулого року на мою адресу надійшло дев'ять тисяч п'ятсот звернень. Підтвердилися факти зловживання щодо п'ятисот наших працівників. Порушено 133 кримінальні справи, дисциплінарні стягнення накладено на 740 працівників, звільнено з міліції зі складенням протоколу про корупцію майже сто.

А вже за наслідками роботи служби внутрішньої безпеки порушено 529

кримінальних справ. Звільнено з органів за корупцію сто працівників, до дисциплінарної відповідальності притягнуто 5244. Це те, що я можу робити, реагуючи на бездіяльність чи зловживання працівників міліції.

Це, так би мовити, батіг. А є ще й пряник - покращання матеріального

забезпечення міліції. Щоб працівник більше служив за зарплату й не думав про "ліві" заробітки і забезпеченість необхідною технікою. Минулого року ми багато зробили в цьому плані. Придбали сотні автомобілів, об'єднали сорок відсотків райвідділів єдиною комп'ютерною мережею, вперше видали усім працівникам оперативних служб, які працюють на вулицях, повний комплект форми, який затримувався роками.

Та під час кризи не здійснилися наші плани про суттєве збільшення зарплати. Хоча уряд і парламент пішли нам назустріч і саме для міліціонерів та освітян збільшили бюджети майже на двадцять відсотків. Ми це цінуємо й будемо відпрацьовувати.

Та це не означає, що ми одразу радикально змінимо міліцію. Це - тривала робота. Не знаю, чи правильним буде з мого боку, але скажу таке. У міліцейському середовищі роками укорінювалися корупційні схеми. Роками люди порушували закони, і їм за це нічого не було. Перший раз Луценко прийшов на посаду на неповні два роки, зараз працює рік. Але стабільність такої політики, коли режим неминучої відповідальності за порушення працює, треба витримувати роками. Тоді, очевидно, в міліцію не будуть іти для того, щоб заробляти й займатися незаконними справами.

Давайте говорити чесно: один у полі не воїн. Проблеми міліції треба

вирішувати спільними зусиллями. Бо не може бути ідеальної міліції в країні,де корупція проїла все: навчальні заклади, лікарні, державний апарат, суди,правоохоронні структури.

Дуже показова ситуація на дорогах. Кожного разу, коли мені говорять про хабарництво ДАІ, я закликаю - не давайте хабарів. Тим не менше, люди вважають за можливе втиснути хабара, від'їхати сто метрів і сказати: "У Луценка - корупція". Я розумію банальність цих речей, але починати кожному потрібно із себе. Якщо ми звикли, що з хабарами легше - не нарікайте на хабарництво.

Звичайно, це не знімає з мене більшої, аніж з кожного громадянина, відповідальності.

- Найбільше нарікань на роботу міліції у селян пов'язано з розслідуванням так званих дрібних крадіжок. Навіть є такий термін - проблема 772 гривень, за якими настає поріг кримінальної відповідальності.

- Проблеми 772 гривень уже немає, бо є вже проблема 904 гривень. З нового року саме такий "поріг" настання кримінальної відповідальності. Ми вже котрий рік вимагаємо змінити закон, знизивши межу завданих збитків до 150 гривень,але законодавці нас не чують. Бо не може так бути, щоб украдені десять курей не були злочином. Через таку практику кримінального переслідування повністю уникають кишенькові злодії, багато побутових злочинців.

- Але ж існує відповідальність адміністративна.

- Так, але її визначає не міліція, а суд. Максимальний штраф за вказані злочини як правило не перевищує 120-170 гривень. Проте розслідування такої справи займе не менше часу, аніж повноцінне кримінальне переслідування, але приведе до пшику. Бо вкрасти можна на 900 і сплатити лише сто сімдесят гривень адміністративного штрафу. І то лише у випадку, якщо суддя захоче розглядати таку справу.

Колись у Радянському Союзі була дуже проста штука. Кишенькових злодіїв

"саджали" за будь-яку суму. Навіть - 5 копійок, бо злочином вважалося саме проникнення в чужу кишеню. Сьогодні ж існує цікавий поділ. Украв на 850 - не злочинець. А як на тисячу, то вже злочинець. Де логіка?

Ясно, що невдоволення роботою міліції читачі газети передусім часто

пов'язують саме з цими аспектами.

- Безумовно, логіка - у зміні законодавства, яке не дозволить уникнути

покарання.

- Штрафи - окрема тема. От зараз на дорогах справді наводиться порядок. Ми за це боролися й відповідаємо за це.

Статистика - дуже проста річ, і заходи на дорозі щодня дають результат у вигляді збережених життів.

Приміром, ті, хто ганяє трасою Київ - Одеса, скаржаться: поки доїдемо, маємо п'ять знімків порушень, зафіксованих приладом автоматичної фіксації. Я саме це й обіцяв, що не буде зупиняти жезлом водія імовірний хабароотримувач.

Стоятиме камера, яка виявлятиме кожне порушення. Камери й виявляють. Меру Києва Черновецькому вже виписали дві квитанції, народним депутатам - сотні.

Але в поле зору приладів попалися й багато офіцерів з центрального апарату МВС. Зрештою, моя дружина отримала дві квитанції. Усі платять, бо в іншому разі сума штрафу за два тижні подвоюється.

У мене немає плану збирання штрафів. Але у мене є план, а точніше,

надзавдання - зменшення смертності на дорогах.

На основі цих реалій міністерство планує йти далі - переглянути

адміністративний кодекс з тим, щоб посилити відповідальність за інші тяжкі правопорушення. І у ваших листах багато нарікань на самогоноваріння, яке знищує село. А штраф за нього сьогоднішній становить максимум 170 гривень.

Моя думка: за речі, які руйнують основи суспільної моралі, і штрафи мають бути відповідні. А зараз паління у громадських місцях коштує дорожче оптового самогоноваріння.

- Днями Президент влаштував рознос силовикам за недостатню боротьбу з

високопосадовою корупцією. Навіть - не захотів слухати їхнього звіту.

Натомість повідомлялося, що вас на ту нараду не запрошували. Зрештою,

Генеральний прокурор Олександр Медведько в одному із своїх інтерв'ю сказав,що порозуміння з МВС досягнуто й через те, що міністр перестав гарячкувати.

- Ситуація дуже проста. Не секрет, що на розмові у Президента, де йшлося промоє повернення в МВС, я пропонував інші кандидатури на цю посаду. Але свою згоду на призначення дав за умови зміни Генерального прокурора. Саме після цієї розмови та отриманих гарантій я вніс проект постанови парламенту про висловлення недовіри Олександрові Медведьку. Коли ж Президент, скажемо так, відсторонився від обіцянок радикальних змін, мені довелося мати справу з людьми, які є. І я почав налагоджувати робочі стосунки і з Генпрокурором, і з його заступниками.

Якщо з Олександром Івановичем немає жодних проблем, він є терпеливою людиною, то із його замами було важкувато. Тим не менше, міліція без прокуратури мало що може зробити. Прокуратура без міліції - майже нічого не зробить. Тобто - ми залежні один від одного і мусимо знаходити компроміс. Думаю, що розуміння цього факту прийшло до обох сторін. Окремо зауважу, що, як мені здається, після певного часу перебування на посаді у Генерального прокурора з'явилася

відповідальність хоча б перед самим собою за остаточні результати роботи. А в мене вона ніколи й не зникала. Так ми й знайшли спільну мову. Не скажу, що в наших стосунках є велика любов, але ми маємо нормальні ділові контакти.

Хоча я й продовжую писати в ГПУ листи про своє занепокоєння з того приводу,що резонансні злочини на мільйонні зловживання розслідуються повільно.

Генпрокурор відповідає мені, що пов'язано це з об'єктивним наслідком тривалих і детальних експертиз чи інших слідчих дій. У свою чергу, прокуратура звертає нашу увагу та те, що при ДАІ є спеціалізований центр, який надає дозволи на переобладнання автомобілів, і там може бути корупція. Ми також проводимо розслідування.

Чи могла б наша співпраця бути кращою? Напевне, могла б. Але кінцевий

результат нашої минулорічної спільної роботи набагато кращий, ніж в усі попередні роки.

Отож коли Президент викликає на килим голову СБУ та Генерального прокурора і звинувачує їх, не даючи слова для звіту, вважаю це неправильним. Формулюватиму дуже м'яко, бо не люблю, коли чиновники будь-якого рівня легко кидаються обвинуваченнями на адресу керівництва держави. Проте мені здається,що багато корисного можна зробити, якщо слухати один одного.

Коли ж не давати нікому слова й на цій підставі робити неправильні висновки,це "пі-ар", а не системна робота для держави.

Наші керівники останнім часом якось забули про обов'язок спілкуватися з підлеглими і виходити на спільне рішення. У нас керівник Нацбанку не ходить у парламент, бо відпочиває. Секретаріат Президента вважає за можливе не допускати міністра внутрішніх справ на наради з правоохоронної тематики.

Судді повністю дискредитують і розвалюють систему, відмовляючись виконувати свої функції. Насправді йде демонтаж влади. Відбувається це через те, що люди раптом вирішили, що це їх право - спілкуватися з підлеглими чи ні. А виборці насправді найняли їх працювати з тими керівниками, що є, і з наявними підлеглими. Президент зобов'язаний був заслухати Медведька й Наливайченка, а потім робити аргументовані висновки.

А от заслухати звіт Луценка, не заслухавши його, не вдалось би. Мабуть, тому мене й не запросили.

- Можу з вами погодитися, проте доведених до суду справ про зловживання у вищих ешелонах влади і справді мало.

- Це вже як рахувати. Бо будь-які резонансні справи, як от хабар у 42

мільйони доларів у Броварському районі для чиновника президентської

вертикалі, ніщо, порівняно з мегакорупцією, коли на очах усієї України під прикриттям Президента зловживає керівництво Нацбанку.

Не впевнений, що всі читачі газети розуміють, звідки в Україні взялася криза. Так само після Чорнобиля ніхто не знав, що таке радіація. Тоді також ніхто не розумів, як її реально усвідомити. Така ж ситуація і з фінансовою кризою, яка прийшла до України. Вона має дві складові. Перша - в усьому світі завмерла економіка, тому український експорт, який давав дві третини бюджетних

надходжень, майже зупинено. Не тому, що в нас не такий Президент чи Прем'єр, а тому, що традиційні покупці нашої продукції завмерли й нічого не купують.

Друга складова - загальносвітова фінансова криза. Почавшись із США та Європи,де лопнули банківські установи, вона докотилася до нашої країни, де наші, по суті, невеликі банки опинилися в заручниках світової ситуації, бо не мають де перекредитуватися.

Що роблять держави в такій ситуації в усьому світі? Перш за все - підтримують вітчизняного товаровиробника, надаючи йому спеціальні державні замовлення на продукцію, яку перестали купляти сусідні країни. З іншого боку - підтримують банки, щоб вони не завалилися під тягарем зобов'язань.

Що ж відбулося у нас? Ми залучили кредити Міжнародного валютного фонду, на основі яких Нацбанк видав колосальну суму грошей комерційним банкам, не зобов'язавши їх використовувати гроші на користь вкладників та вітчизняного товаровиробника. Вийшла зовсім дурна ситуація. Всім уже, мабуть, відомо, що найбільшим отримувачем коштів став не державний "Ощадбанк", а приватний банк "Надра". Торік він отримав більше семи мільярдів гривень. Це - майже річний

бюджет МВС. Вже цього року, всупереч закону, він намагається отримати ще три мільярди гривень. Куди ж пішли ці кошти? Цей банк усього сто мільйонів віддав своїм вкладникам, 500 мільйонів під смішні відсотки у вигляді кредитів видав обмеженому колу щасливих людей, а на решту грошей - скупив валюту і перейшов до валютних спекуляцій. Звісно, йому тепер цікаво "грати" на пониження гривні, щоб збільшувати багатство власника. Так можна завалити нашу національну одиницю, скупити всю заставу під кредити, знищити середній клас. А потім - ще й перерозподілити власність у державі. Це все відбувається на очах.

Тому, коли Президент запитує про успіхи у боротьбі з корупцією, я задумуюсь.

Якими словами я можу змусити дільничного шукати в селі вкрадений трактор,якщо в нього на очах крадуть десять мільярдів гривень! Як стимулювати його до боротьби із посадовими злочинами, хабарами по тисячі доларів, якщо під прикриттям посадових осіб держави розкрадаються суми, співставні з державним бюджетом?

Я не знаю, що в цій ситуації говорити міліціонерам. Всі бачать подвійні стандарти. Тут ми перевіряємо кожен підписаний бухгалтером документ, а тут - забирають державний ресурс і спрямовують його проти держави. Це - злочин століття, бо ніколи ще в Україні так цинічно не крали, як сьогодні під прикриттям НБУ.

- Мабуть, це не єдиний приклад?

- Усім відомо, як любить київських бабусь столичний мер, дозволяючи собі інколи навіть абсурдні витівки. Але ми встановили факти того, що за дозволом Нацбанку після продажу Черновецьким "Правекс-банку" йому дозволили вивести акції з України на Кіпр, уникнувши таким чином сплати податку, за підрахунками фахівців, у сумі 450 мільйонів гривень. Ось це і є реальний привіт київським бабусям не через гречку. Ми направили ці документи в Державну податкову адміністрацію й чекаємо, що в першому кварталі, після заповнення декларацій про прибутки, буде вмотивоване рішення, яке, на мою думку, має призвести до порушення кримінальної справи.

На тлі таких прикладів говорити про недоліки правоохоронних органів, коли не притягли до відповідальності когось там у районі, навіть важко, хоч і потрібно. Очевидно, під контроль треба взяти найкрупніші й найпоказовіші речі в державі. А роль Президента, на мою думку, посадити за один стіл міліціонера, прокурора і керівника СБУ й примусити їх дати результат.

- Таким чином питання ніхто не ставить.

- На жаль, це так. Відбуваються лише політичні шоу, де всі політики нашої країни воюють один з одним. Така собі хатня війна, яка нищить будь-яку роботу тих, хто ще хоче і здатен працювати.

Відверто кажу: міліція хоче й може працювати. Але в ході цієї війни всіх проти всіх наші результати розбазарюються з надуманих причин. Ми не бачимо своїх корупціонерів і "мочимо" чужих. Насправді корупція проникла в усі сфери суспільно-політичного життя. Немає чистих партій і чистих керівників. Завдання - разом чистити усю державну систему.

Бо всі міліціонери щодня бачать по телевізору шоу політиків, які обгрунтовано звинувачують один одного у розкраданні мільярдів. Мене турбує отой розрив між мегакорупцією у верхах і налагодженням дисципліни серед рядових працівників МВС. Що я скажу дільничному з Броварів, коли глава його районної адміністрації вимагає 42 мільйони доларів? Як примусити його на 1800 гривень зарплати служити законові й боротися з таким хабарником, за якого вже заступилася половина політичної еліти країни?

Без радикальної зміни керівництва держави, яке має стати однією командою, ніхто нічого не доб'ється. Бо подолати це боротьбою когось одного з усіма іншими не можна.

- Що редакція має повідомити читачам, які звернулися до вас не лише з

пропозиціями, а й з конкретними ситуаціями, в які вони потрапили?

- Усі звернення уважно вивчає мій апарат. Подяка вашим читачам за листи з пропозиціями. Там, де йдеться про конкретні скарги, призначені перевірки. За результатами однієї з них вже звільнено з органів кількох офіцерів, які застосовували тортури. У разі підтвердження фактів в інших випадках винних буде належним чином покарано.

Але є й листи, де йдеться про задавнені злочини та зловживання, яким уже по 5-10 років. У більшості випадків міліція тут вже безсила.

- Була у листах читачів і тривога з приводу начебто намірів скоротити, через фінансову кризу, на двадцять відсотків чисельність працівників міліції.

- Скорочення в МВС зачепить лише центральний апарат. Мало того, цей рік моїм наказом уже оголошено роком патрульно-постової та дільничної служби. Усі ресурси підуть на їхню підтримку, на підтримку тих, хто реально патрулює наші вулиці, оберігає людей від незаконних посягань на їхнє майно. На жаль, я не можу порадувати людей великим збільшенням зарплати, але вже з лютого міліціонери отримають збільшену на вісімнадцять відсотків зарплату.

- Ви вже попереджали людей про обережність із новітніми кредитними спілками чи установами, які обіцяють швидко і гарантовано примножити капітал. Люди вас послухали?

- Вкотре просив би людей не влазити у кредитні спілки, які обіцяють нереальні доходи. Зараз пішов просто вал пройдисвітів, які на цьому спекулюють. Часто кредитні спілки не мають відповідних ліцензій, дозволу на здійснення фінансових операцій. Вони збирають гроші в людей і просто зникають. Скажімо, лише в Одесі понад півсотні кредитних спілок, проти більшості з яких вже порушено кримінальні справи.

Ви не уявляєте, як страшно бути в Одесі, коли перед тобою стоїть суцільний натовп пенсіонерів, м'яко кажучи, не найбагатших людей у цій країні, яких фінансово знищили кредитні спілки, на рахунках яких уже нічого немає. Так, ми затримали й арештували організаторів, але людям гроші не повернуться. Бо вони вже пропиті й прогуляні.

Торік ми перевірили більше п'ятисот подібних фондів. 134 особи притягнуті до кримінальної відповідальності. Завдані переважно бідним людям збитки перевищують сімдесят мільйонів гривень. Зробіть з цього правильні висновки.

- Оптимізм у нашій розмові просто б'є через край.

- Навіть у таких скажених політичних умовах міліція загалом спрацювала

нормально. Вона не піддалася на розгойдування внутрішніх конфліктів у

системі. Не секрет, що мене намагалися через надумані кримінальні справи зняти з посади. Не секрет, що до цього причетні серйозні чиновники із Секретаріату Президента. Не секрет, що деяким моїм колегам пообіцяли призначити у якийсь незаконний спосіб на посаду міністра. Але розгойдати команду не вдалося. Міліція залишається чи не єдиною дисциплінованою й потужною силою в країні. Сьогодні це - 300 тисяч людей, з яких більшість налаштована виконувати поставлене завдання. У певних випадках - із тими проблемами, які притаманні всьому суспільству. Це структура, яка має в розумних цілях використовуватися і міністром, і керівником держави. Мало того, ми готові до цього.

Оптимізм полягає й у тому, що люди в системі не стали, як інші, демагогами.

Оптимізм у тому, що цього року, завдяки зусиллям "Народної Самооборони", не буде дострокових парламентських виборів. Впевнений, спокійно відбудуться вибори президентські.

Не треба в нинішнього Президента кидати каміння, треба йому дати спокійно завершити свій конституційний термін, а далі - зробити ставку на команду однодумців, які прийдуть до влади. Звичайно, читачі спитають: ніби ж і ці є командою. Але їм треба навчитися дивитися в минуле: хто й з ким зміг співпрацювати, не зважаючи ні на що. От цим і дати можливість працювати командою. Нехай вони й не показали стовідсоткового співпадіння переконань, але мають готовність і вміння працювати разом.

Переконаний, будь-які проекти чергових "месій" нічого нового Україні не принесуть. Якщо уявити, що люди підтримають нового, молодого, нічим не заплямованого політика і оберуть його президентом, то він стикнеться з тим самим парламентом, з тими самими політичними силами, тими ж секторами впливу і неминуче відбудеться те, що сталося в останні роки. Треба одразу говорити, яка команда йде на всі посади: хто президент, хто прем'єр, голова Верховної Ради, ключові міністри. І, врешті-решт, дати їм можливість працювати.

А як знову шукатимемо лише симпатичних вождів... В Україні буде біда.

- Юрію Віталійовичу, з колишньої першої "п'ятірки" НУ-НС всі вже мають або свою нову партію, або новий рух. Ви ж заявили, що "Народна Самооборона" вже виконала свою функцію.

- З цього приводу хочу сказати одну просту річ. Ми обіцяли людям об'єднання демократів, обіцяли, що Ющенко й Тимошенко знову візьмуться за руки. Ми зробили це. Хоч і з невеликою перевагою голосів, але більшість демократичних сил у парламенті була відновлена. Реванш і постколоніальний варіант розвитку

країни було зупинено.

Ми обіцяли обрати Прем'єром лідера тієї сили, яка набере найбільше голосів, і ми це зробили. Ми обіцяли, що ніяких широких коаліцій не буде і навіть коли дехто із наших колег із БЮТу задумував варіант коаліції з Партією регіонів,щоб обрати Януковича спікером, а потім - обрати його президентом у парламенті, ми й цього не допустили консолідацією навколо Володимира Литвина.

Точно так же, як не допустили обрання спікером Івана Плюща, який мав стати містком до коаліції з "регіоналами" вже "Нашої України".

В силу світової економічної кризи, чесно кажучи, розумію, що всі ці

розмірковування відходять на задній план. Ну зробили, ну - демократи при

владі, але біда в країні сильна. Тому "Самооборона" як повстанський і

протестний не дуже структурований громадський рух завершена.

У лютому збереться з'їзд партії "Вперед, Україно!", на якому роведемо низку організаційних змін. Тобто буде створена повноцінна політична сила, у якої буде свій голова, свої секретарі, почнеться відновлення структурованих осередків на місцях. Ми переходимо до стадії партійного будівництва і розробки своєї власної політичної програми. Бо просто підтримувати єдність демократів на цей момент уже мало. Ми маємо сказати, як виходити з тієї економічної катастрофи, в якій знаходиться Україна.

З іншого боку, я особисто виступаю противником роздрібнення демократів через створення чергових партій. Тому, незважаючи на наші задуми щодо власного посилення, ми й далі нарощуватимемо співпрацю з усіма, хто сповідує більшість наших ідеалів. Йдеться як про БЮТ, так і про здорову частину "Нашої України" та інші сили, з якими можна знаходити спільну мову.

Але робити проекти у стилі "нових месій" лише тому, що хтось часто

з'являється на екрані телевізорів, я не хочу. Мені здається, люди, принаймні - нормальні люди, мають робити висновки. Мало обрати президентом добру людину, треба обрати того, хто буде для держави гарним керівником. І сьогодні, з моєї точки зору, відповідь лежить у такій площині: ми не маємо права обирати окремого, класного, розумного, симпатичного хлопця чи дівчину.

Мусимо обрати лідера команди.

Як на мене, то це головний урок президентства Віктора Ющенка. Бо мало на посаді гарної, моральної, української людини. Тому "Народна Самооборона" буде не лише зміцнюватися, а й нарощувати співпрацю з колегами, аби створити справжню потужну команду.

Вів інтерв'ю Олександр ЧЕРЕВКО.

"Сільські вісті" 2009.01.29