Вікторівка, Азарівка чи Каськівка? або Глянець і злиденність українського села

23 января 2013, 12:16
 Экономика Источник: Сельские вести (Украина)

- Я, бабусю, хочу Вашу хату для музею намалювати. У відділ про кріпацтво.

Мал. А.Василенка.

Схильність до показухи, вочевидь, - у генах управлінців, які народилися на теренах нашої колишньої "неосяжної Батьківщини". Ви коли-небудь чули, щоб американці або європейці, чи, наприклад, бразильці за бюджетні гроші будували, якісь господарські та соціальні об'єкти, аби когось вразити? Та їм і на гадку таке не спаде. А ми без цього жити не можемо ще з часів Потьомкіна, який будував бутафорні села вздовж маршруту імператриці Катерини ІІ під час її поїздки до Криму. В радянські часи до подібної практики вдався Микита Хрущов, набудувавши десятки сіл міського типу для того, щоб дивувати вождів братніх африканських племен. А тепер той досвід, вочевидь, узяв на озброєння Микола Азаров.

ЦЬОГО року на Харківщині, згідно з рішенням уряду, починається реалізація амбітного проекту "Село майбутнього", який передбачає будівництво зразкового поселення, де житимуть працівники сучасного селекційно- генетичного центру з відтворення високопродуктивних корів, а також трудівники молочного комплексу, овочевих плантацій і сховищ, соціальних об'єктів. На здійснення задуманого відводиться чотири роки, з бюджету на це виділяється 780 мільйонів гривень. Назви нового села урядовці ще не придумали, але жартівники припускають, що в списку пропозицій - Вікторівка, Азарівка. Можливо, список незабаром поповниться Каськівкою. Призначений керівником проекту голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів вважає, що реалізація геніального аграрного задуму сприятиме розвитку молочного скотарства та сільської соціальної сфери загалом. Судячи з того, що кошторис "Села майбутнього" майже у десять разів перевищує розміри всієї бюджетної підтримки АПК у 2013 році, то надії на цей проект покладаються і справді величезні. Себто цьому виробничо-соціальному комплексу відводиться роль такого собі маяка аграрного розвою держави, чи навіть буксира, який має витягнути українське село з глибокого на мілке.

Та чи не переоцінюють його значення урядовці? Чи не занадто голосно сурмлять сурми? Що таке одне село, навіть суперсучасне, в масштабах України? Крапля в морі. Якби цей проект передбачав, що за п'ять років будуть підняті з руїн 500 сіл, тоді можна було б говорити про його ефективність. До речі, в Україні у десятках населених пунктів функціонує суперсучасне аграрне виробництво, але соціальна інфраструктура там як за європейськими мірками відносно відстала. Серед них - Терезине та Великий Купіль на Київщині, Михайлики Шишацького району Полтавщини, Піщане Золотоніського району на Черкащині та багато інших. Уже сьогодні туди не соромно привозити іноземні делегації. Виділіть 10 мільйонів гривень такому селу на благоустрій, водопостачання, ремонт доріг, вуличне освітлення - ось вам і село майбутнього. Причому не технократичне, як задумав Каськів, а живе, з власною історією, традиціями, національними духом і колоритом. Отже, відродженням українського села в тому проекті і не пахне.

Виходить, треба міркувати, а яка ж справжня мета проекту Каськіва, маючи на увазі, що реалізується він під височайшим патронатом Президента України Віктора Януковича. Можна, наприклад, передбачити, що ці урядові плани завершаться достроковим перерізанням синьо-жовтої стрічки напередодні президентських виборів під пропагандистський галас про прорив у справі відродження українського села. Уже, мабуть, і промова на цей випадок написана. "Ось таким має стати українське село у майбутньому..." - скаже патрон. Але не скаже він, через скільки ж десятиліть настане оте світле майбутнє за такої недолугої аграрної політики, яка тримається лише на кукуріканні чиновників, піар-акціях, пограбуванні селянства та збагаченні аграрних олігархів. Не можна забувати новітньої історії, а саме: хрущовська лінія на створення "сіл світлого комуністичного майбутнього" супроводжувалася занедбанням "неперспективних сіл": якщо в перші гроші вкладалися, то з останніх висмоктувалися.

Чи, може, наші керманичі забули, що з карти України щороку зникає близько двадцяти сіл, а за п'ять років - сто? То хіба компенсує ота суперсучасна Вікторівка чи Азарівка такі тяжкі втрати? Уявляєте картину: серед степу широкого розкинулося просто-таки фантастичне село, а навколо - руїни. Це все одно, що поставити поряд розкішний "Мерседес" і розбитий горбатий "Запорожець". Блиск і злиденність українського села будуть навіч.

Іще одне запитаннячко до авторів проекту: гроші на новий аграрний комплекс у цьому селі виділяються з бюджету, а якою ж буде форма власності господарства? Радгосп чи держгосп? Ні, вони вже канули в Лету в нашій країні. А тому нема сумніву, що той об'єкт буде переданий в оренду з правом викупу якомусь олігарху і стане олігархгоспом. Можна припустити також, що хтось із членів Сім'ї вирішив побавитися корівками та свинками, бо це зараз модно. "Тату, хочу цяцю!" "На, синку, тільки не плач!" Гарна цяця за 800 мільйонів бюджетних гривень! За такі гроші можна кожній корові роги й копита позолотити.

Не згадується в тому проекті й про те, за яким принципом заселятиметься диво-село. Може, оголосять якийсь особливий кастинг (відбір), коли претенденти у доярки під музику ходитимуть по подіуму, а працівники президентської адміністрації ставитимуть їм бали? А може, кандидати складатимуть іспити, психологічні тести чи здаватимуть аналізи для генетичної експертизи? До речі, в часи кріпацтва в Україні були пани, які намагалися вивести особливу породу своїх підневільних трудівників: щоб були здорові, роботящі і не здатні замислюватися про своє становище. Невже каськівський проект із цієї ж опери? А може, взагалі привезуть китайців? Від наших експериментаторів можна чекати чого завгодно, тільки не ефективної роботи на благо українського села.

 

Олександр КАРПЕНКО.