Антон Бутейко: Прихильність до України твориться не за кордоном

05 мая 2006, 10:28
 В мире Источник: Гуляй-Поле Персоны: Ющенко В. А.

Намір України стати членом Євроатлантичних структур залишається приводом для політичних і бізнесових маніпуляцій. Принаймні в цьому переконане Міністерство закордонних справ України. Про перспективи вступу нашої держави до НАТО та ЄС, а також про "камені спотикання" на цьому шляху в інтерв▓ю з першим заступником Міністерства закордонних справ України Антоном Бутейко.

- Прихильникам приєднання України до НАТО закидають руйнування позаблокового статусу нашої держави. Це справедливі звинувачення?

- Покажіть мені статтю Конституції України, де записано, що ми є позаблоковою та неядерною державою - і я при вас напишу заяву про свою відставку. Такого положення в нашій Конституції просто не існує. Це вигадки противників вступу України до НАТО, які використовують ідею позаблоковості як інструмент гальмування руху України до ЄС і НАТО.

На жаль, у нас досі існує потужний сектор тіньової економіки, який не бажає працювати за стандартами держав-членів ЄС і НАТО.

- Громадян також залякують можливим крахом насамперед сільськогосподарського виробництва...

- Сільгоспвиробники деяких країн, які нещодавно приєдналися до ЄС, також дуже боялися, що після вступу до ЄС не витримають конкуренції, проте тут також усе виявилося навпаки. Виробники отримали можливість продавати свою продукцію, образно кажучи, не за варшавськими чи будапештськими цінами, а за брюссельськими. Крім того, фермери почали отримувати певні дотації з відповідних фондів ЄС. Усе це дало змогу сільгоспвиробникам почувати себе абсолютно по-іншому.

Натовські вимоги

- Побутує думка, що за членство в НАТО доведеться заплатити дуже дорогу ціну...

- Коли йдеться про вступ України в НАТО, то наголошують не на скороченні військових асигнувань із державного бюджету, а на підвищенні ефективності їх використання. Згідно з національним законодавством, ЗСУ мали б отримувати асигнування в межах трьох відсотків від ВВП. Проте в попередні роки вітчизняні збройні сили такої суми ніколи не отримували. Натовські вимоги - видатки мають бути в межах двох відсотків від ВВП. Саме участь України в НАТО дозволить значно ефективніше організовувати її безпеку в розрахунку на вкладену гривню. До наших послуг будуть ресурси та інфраструктура всіх натовських держав, а отже, менше видатків припадатиме на нашу частку.

- Чи може країна, яка має на своїй території іноземні військові бази, стати повноправним членом НАТО?

- Відомо, що Конституція України забороняє розміщення іноземних військових баз на території України. Лише 14-й пункт перехідних положень Конституції дозволяє тимчасове перебування військових баз іноземних держав на основі договорів. Саме на цій підставі російський Чорноморський флот тимчасово знаходиться на території України. Але базова норма Конституції України забороняє це робити. Стосовно виміру НАТО, про який ви запитуєте, то такої норми у статутному Вашингтонському договорі НАТО немає. Мої контакти із представниками НАТО у Брюсселі засвідчують, що питання тимчасового перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України не може завадити просуванню України до членства в НАТО.

- Українське суспільство вже готове до такого радикального кроку?

- Питання щодо вступу України до НАТО однозначно вирішуватиметься з урахуванням думки громадян. Без цього, переконаний, не обійтися бодай тому, що Україна є демократичною правовою державою. У нинішній ситуації справді немає того рівня підтримки вступу України до НАТО, на який ми розраховуємо. Але це є результатом пропагандистської роботи ще часів комуністичного радянського режиму. А також результатом недостатньої роботи минулої команди, яка була при владі в Україні й, очевидно, не була внутрішньо переконана в необхідності вступу України до НАТО. Сьогодні Президент України відданий курсу на одержання членства в НАТО, ще 1993 року цей курс визначила Верховна Рада. Його підтверджено багатьма іншими рішеннями, зокрема РНБО, Законом "Про основи національної безпеки України". Врешті, в Державному бюджеті України на 2006 рік уперше передбачено конкретні кошти на всю цю роботу, результатом якої має стати донесення об▓єктивної інформації про НАТО до всіх прошарків населення.

- Чи обов▓язковим є референдум щодо вступу кожної конкретної країни до НАТО?

- За твердженням експертів, наше національне законодавство не вимагає проведення референдуму стосовно остаточного рішення про вступ України до НАТО. З іншого боку, Президент України наголосив на тому, що під час вирішення цього питання обов▓язково буде враховано думку народу. Наразі, згідно з опитуваннями, понад 60 відсотків населення стверджує, що не володіє достатньою інформацією про НАТО. Безперечно, що висунута однією з політичних сил ініціатива щодо проведення референдуму тепер, на мою думку, є передчасною. Як узагалі можна проводити референдум, коли така величезна кількість населення є непоінформованою щодо суті проблеми. Лише тоді, коли ми проведемо цю роботу, питання можна буде виносити на референдум. Як відомо, з десяти нових членів НАТО референдум проводили лише у двох державах. Свого часу держави Прибалтики розпочинали своє просування до НАТО за умови підтримки цієї ідеї громадськістю на рівні 30%. У нас приблизно така ж ситуація.

Прихильність Європи

- Просування України на шляху до НАТО гальмують лише внутрішні чинники?

- Безперечно впливає і зовнішній компонент. Раніше деякі противники вступу України до НАТО, що перебували поза межами держави, працювали грубо, так би мовити "в лоб", впливаючи на те, щоб Україна не приєдналася до НАТО. Тепер вони діють делікатно - "запускають" проекти з поширення інформації, мовляв, для нашої країни найкращим є саме позаблоковий статус. Таким чином сподіваються загальмувати рух України до ЄС і НАТО, щоб спочатку виграти час, а згодом взагалі повернути її під свій вплив, на свою орбіту.

- Інколи все-таки складається враження, що європейські політики більше уваги приділяють Росії. Не секрет, що громадянину РФ нині легше відкрити шенгенську візу, ніж громадянину України... Тобто ми декларуємо свою прихильність до європейських цінностей, натомість прихильність до нас продемонстрували лише депутати Європарламенту.

- Прихильність до України твориться не за кордоном, а в Україні. Тільки-но український народ під час помаранчевої революції продемонстрував відданість цінностям, за якими живуть держави ЄС та НАТО, то відразу отримав ту підтримку, про яку минулий політичний режим не міг навіть мріяти. Нині абсолютно інша ситуація в співпраці з державами ЄС і НАТО. І це заслуга українського народу. Можу вас запевнити, що відмінність у ставленні до нашої країни я відчуваю дуже гостро. Наприклад, працюючи послом України в Румунії, не міг пережити тієї ганьби, коли главу Української держави не хотіли бачити поруч із собою за столом переговорів керівники решти держав. Сьогодні Президент України користується повагою, і ставлення до нього абсолютно інше, як і до України загалом. До того ж, ставлення до України залежить від керівництва держави всіх рівнів: якщо воно проводить демократичну політику, демонструє зразки політичної культури, яка панує в країнах ЄС і НАТО, то і ставлення до нас буде хорошим. Стосовно підтримки України Європарламентом, то це структура, у складі якої політики всієї Європи. І ця структура продемонструвала однозначну підтримку України. Тобто сьогодні політична структура Європи йде попереду деяких бюрократів, які діють у системі ЄС. Тому хотів би лише подякувати європарламентаріям за підтримку України. Щоб одержати таку підтримку, треба дуже і дуже багато працювати. Це велика перемога українського народу та його дипломатичних представників.

- Подейкують, що наші переговори з ЄС про спрощений режим перетину кордону фактично зайшли у глухий кут. Це твердження відповідає дійсності?

- Це не так. Сьогодні переговори щодо полегшення візового режиму є успішними. Ми практично завершили узгодження текстів угод. Досягнуто домовленостей стосовно полегшення візового режиму, вони передбачають значні зміни на користь громадян України. Проте є певні питання принципового характеру, які ми досі намагаємося вирішити. Крім того, що вже є в документі, хочемо, щоб також містив положення про те, що в майбутньому Європейський Союз перейде на повністю безвізовий режим стосовно громадян України. Чому цієї угоди не підписують? Бо ми працюємо в контексті вимоги ЄС про те, що угоду про полегшення візового режиму слід підписувати одночасно з угодою про реадмісію, тобто повернення тих нелегальних елементів, які потрапляють до ЄС із території України. А тут ви повинні розуміти, що ми не хочемо перетворити нашу державу на відстійник нелегальних елементів. Відтак укладення вже цієї угоди пов▓язуємо з підписанням схожої угоди про реадмісію з Росією. Тобто всі документи перебувають у стані готовності. Тепер тільки є потреба в застосуванні політичної волі. Сподіваємося, що вона з часом з▓явиться.

- Вступ до НАТО змінить статус українських заробітчан за кордоном?

- Команда Президента Ющенка працює над тим, щоб робочі місця створювали передусім в Україні. Якщо ж ми станемо членами НАТО, то це буде позитивним фактором у контексті одержання можливостей для вільного пересування в євроатлантичному просторі, в подоланні тих проблем, які можуть існувати для нас у контексті шенгенських зобов▓язань нових держав-членів ЄС. Загалом, що швидше ми станемо членами НАТО, то кращими будуть умови для наших громадян не лише щодо пересування і працевлаштування, а й захисту їхніх прав у державах ЄС і НАТО.

Сусідські взаємини

- Чи змінилися стосунки між Україною та Румунією з того часу, як ви були послом у Бухаресті?

- Зміни у стосунках відбулися. Я відчув це особисто. Нещодавно повернувся з Бухареста. Перед тим був там у складі делегації, яку очолював В. Ющенко. Про зміну атмосфери нашого співробітництва говорить також наш посол у Бухаресті. З▓явився абсолютно новий дух співпраці та дружби. Це ми відчули під час візиту Президента України, коли сторони вирішили створити комісію найвищого рівня Ющенко-Бесеску. З огляду на щирий курс Української держави на набуття членства в ЄС і НАТО - а Румунія є членом НАТО і готується приєднатися до ЄС - співпраця в цьому вимірі також набуває абсолютно нового значення.

- Проблему острова Зміїний вирішено остаточно?

- Просив би всіх запам▓ятати, що проблем щодо приналежності острова Зміїний Україні не існує. У великому політичному українсько-румунському договорі однозначно записано: острів Зміїний належить Україні. Сьогодні питання острова Зміїний можна розглядати лише в контексті опрацювання міжнародним судом ООН нашої суперечки щодо розмежування континентального шельфу та виключної економічної зони в Чорному морі. Тоді дійсно може виникнути питання, як острів Зміїний може вплинути на характер цієї делімітації. Інших проблем у цьому контексті з островом Зміїним немає. Це - частина території України, як Чернівці чи Київ.

- Коли Молдова, до якої Україна демонструє напрочуд дружнє ставлення, прибере з греблі української Дністровської ГАЕС свій прикордонний пост?

- Українська держава демонструє своє дружнє ставлення до всіх держав, передусім до сусідів. Ті проблемні питання, які існують у нас із Молдовою, є в порядку денному. Як ви знаєте, саме реалізація "плану Ющенка" з врегулювання Придністровської проблеми створює нові позитивні обставини в ставленні Кишинева до України. Ту конкретну ситуацію, яку ви назвали, безперечно, розглядаємо.

- З огляду на темпи дозрівання українського суспільства до розуміння необхідності вступу держави до НАТО, як ви вважаєте, коли це відбудеться?

- Робити прогнози - справа невдячна. Реалізація наших устремлінь залежатиме від нашої роботи: того, як буде організовано нову парламентську більшість, яким буде сформований уряд України і наскільки він буде відданий продовженню євроатлантичного курсу. Нещодавно в Софії відбулося засідання комісії Україна-НАТО, в роботі якої взяв участь міністр закордонних справ. Усі ці питання там розглядали в контексті тих зусиль, які здійснює українська влада. Від них залежатиме, коли конкретно Україні запропонують статус держави, що працює в рамках плану підготовки до членства в НАТО. Ви знаєте, що фігурує дата 2008-й як рік запрошення до вступу в НАТО. Думаю, що вона може бути реалістичною за умови нашої належної роботи. Якщо ми отримаємо не лише відданість уряду, а й більшості політичних сил. Знову ж таки, порівнюю з практикою Румунії, де свого часу опозиція та владні партії зібралися і, незважаючи на розбіжності в питаннях внутрішньої політики, вирішили йти до членства в НАТО та ЄС. Коли в Україні буде такий політичний консенсус між головними політичними гравцями, це лише прискорить наше членство в НАТО.

- Після помаранчевої революції всі сподівалися, що практика політичних призначень на посади послів назавжди відійде в минуле, проте цього не сталося. До того ж, Україна невиправдано довго не заповнювала посольських вакансій у ключових державах світу...

- Проблеми заповнення вакансій нині вже не існує. Призначення послів у всіх державах відбувається за двома принципами: в одних призначають винятково кадрових дипломатів, у інших застосовують комбінований підхід - це коли призначають і кар▓єрних дипломатів, і політиків. Не можу сказати, яке співвідношення одних і інших. Як ви розумієте, МЗС України зацікавлене в застосуванні першої моделі, а як уже до цього ставляться ті, від кого це залежить - парламентарії, - це вже інша справа. Як вирішуватимуть ці питання надалі? Не готовий наразі спрогнозувати це. Можу лише запевнити, що зацікавленість дипломатів у застосуванні саме першої моделі існує. Але ми реалісти, тож мусимо враховувати і політичні реалії України.

Львівська газета, 4 травня 2006 р.

Источник: Гуляй-Поле