УТЯГНУВШИСЬ, бодай емоційно, в боротьбу за впливи декотрих персон на політичному олімпі країни, яка розпочалася ще навесні, ми якось "забули", що з початку наступного року має набути чинності т. зв. політреформа, яка багато що змінить у державі.
"Пакетне" рішення про "конституційну реформу" Медведчука-Мороза, яка Верховна Рада з опалу ухвалила в бурхливі грудневі дні 2004 року, містить серйозні загрози демократії та суверенітету, зменшує вплив громадян на нинішніх і майбутніх правителів, закладає підвалини конфліктів між Президентом і керівником уряду, що не характерно для європейських демократичних систем.
Нагадаємо: спершу ця "реформа" була скерована на те, щоб відібрати в народу право обирати Президента, наділивши ним фактично непідзвітних виборців, керованих партійними босами та фінансово-олігархічними кланами депутатів ВР. Вибори ж останніх за партійними списками в багатомандатному загальнодержавному окрузі за умов нашої молодої, ще слабкої демократії та браку політичної культури, національної свідомості й суспільної відповідальності партійних еліт посилюють загрозу маніпулювання волею виборців, зменшення її ролі, відтак посилює загрозу політичної маргіналізації мас.
Доважком до цієї політреформи, яка "несподівано" впала нам на голову, наче сніг під ноги комунальним службам, стала обіцянка розширити права місцевого самоврядування. Однак те, що пропонують, не вельми тішить, зокрема щодо джерел і можливостей кращого фінансового забезпечення самоврядних громад. Фахівці з теорії та практики самоврядування могли б докладніше проаналізувати запропоноване, порівняти з тим, як воно виглядає у "європах". Із того, що знаю, можна сказати: благополуччя територіальних громад залежить від економічної активності її членів (а отже, від створення владою умов для цієї активності), системи податкових відрахувань і загального економічного розвитку країни.
Але це другорядна складова нав▓язаної нам реформи, недоречність і небезпека якої після помаранчевого Майдану стала очевидною. Скидається на те, що певні "темні сили" злякалися такої активності мільйонів громадян і прагнуть усе повернути до "норми".
Про неконституційність і процедурну недоречність, не легітимність "проштовхнутого" під тиском обставин закону без винесення його на всенародний плебісцит рішуче заявила авторитетна Харківська правозахисна група. На характер допущених депутатами ВР порушень конституційних норм, що загрожує політичній рівновазі й стабільності в Україні, докладно й професійно вказали експерт у галузі конституційного права В. Речицький і правовий радник альянсу "Майдан" О. Северин.
Власне, громадянські активісти цього альянсу, згуртованого під гаслом "Вільна людина у вільній країні!", висунули вимогу: "Політреформі - стоп!" За нашої участі й підтримки вона могла б стати однією з основних, разом із вимогою припинити чвари між колишніми учасниками "Сили народу", в підготовці до відзначення річниці української помаранчевої революції, нівелюючи та делегітимізуючи підписану Єхануровим, Януковичем і Президентом Ющенком сумнозвісну угоду про "впровадження політичної реформи". Наразі бодай цей пункт. До інших, не менш одіозних і неприйнятних для громадськості, обов▓язково дійде черга, зокрема, задля забезпечення чесних, демократичних парламентських виборів і покарань за спроби брутального тиску на виборців, членів виборчих комісій, цинічної купівлі голосів та інших фальсифікацій.
Ми з прикрістю бачимо, що Віктор Андрійович, ставши Президентом, майже нічого не зробив, аби забезпечити свої конституційні повноваження, а отже, й керований схильними до анархії численними владцями та чиновниками. Тому й звернувся альянс "Майдан" до Президента з вимогою "вжити необхідних юридичних і політичних заходів для захисту чинної Конституції". Два роки тому активісти національно-демократичних сил зібрали мільйони підписів на підтримку права народу безпосереднім голосуванням обирати главу держави - і таки домоглися свого. Якщо Президент хоче зміцнити демократичні засади державної влади, тому вирішив поділитися частиною своїх повноважень із парламентом і прем▓єр-міністром, адже не може й не повинен втручатися в усе та керувати всім, то він мусить ініціювати це сам. Що зовсім не відкидає потреби референдуму на підтримку/непідтримку такого кроку. А наразі: "Політреформі - стоп!"
Також зауважу: знаю багатьох, хто має серйозні застереження до проведення парламентських виборів на пропорційній основі в передбачуваному нашим виборчим законом варіанті, за партійними списками, на формування яких загал громади не матиме безпосереднього впливу, а відтак жодна територіальна громада не матиме свого депутата. Усвідомивши це, чимало виборців утратять мотивацію для участі в таких виборах. До речі, Дональд Туск із Громадянської Платформи, кандидуючи на президента Польщі, пообіцяв повернутися до мажоритарних виборів як більш демократичних. Але занадто багато треба було б змінити в нас, щоб партійних кандидатів обирати в територіальних округах, як це відбувається в сучасній Німеччині, де завдяки складній комбінації електоральних моделей досягнуто саме того, що кандидатури висувають у форматі списків політичні партії, а результати "вимірюють" з урахуванням підсумків локальних голосувань. Можливо, єдина перевага пропорційних виборів у їхній українській моделі в тому, що голосування пройде за один тур.
Гадаю, що активне громадське обговорення викликів, які чекають на нас попереду, не менш важливе, ніж розмова про конфлікти у владних коридорах нагорі.
Дмитро Карп▓як - публіцист, мешкає в Мостиськах Львівської області
