Розмова зі Сергієм Терьохіним, народним депутатом України, членом фракції БЮТ
Від минулої п▓ятниці, коли партія "Реформи і Порядок" увійшла в Блок Юлії Тимошенко, Сергій Терьохін знову разом із колишніми однопартійцями. Він був членом правління ПРП з 1997 року, залишив партію в грудні 2005 року, тепер безпартійний. Екс-міністр економіки в уряді Тимошенко С. Терьохін готував економічний блок у передвиборній програмі БЮТ (у виборчому списку БЮТ він був шістнадцятим). І навряд є людина, яка більше, ніж він, знає про преференції в економіці і ПРП, і БЮТ - віднедавна вже об▓єднаних.
- Чи правда, що між ПРП і БЮТ існують ідеологічні розбіжності в питаннях економіки?
- Щоб це з▓ясувати, треба взяти передвиборну програму БЮТ і ПРП та порівняти їх. Річ у тому, що практично вісім років поспіль я писав програми ПРП. І не вмію писати того, що не відповідає моїм поглядам - економічним, соціальним, моральним, якщо хочете. Якщо порівняєте ці дві програми, то, власне, не знайдете нічого глобально відмінного. Можливо, є інші наголоси, бо БЮТ, скажімо так, менш економічно радикальний, аніж завжди була ПРП. І головна ідея БЮТ - це створення таких економічних точок зростання через поліпшення якості життя людини. А в ПРП наголос ставили на надання економічної свободи людям, аби самі люди вирішували - йти в наймані працівники і не ризикувати, або йти в підприємництво і брати на себе ризик майбутнього.
Але нагадую, що торік усю "економічну моду" уряду Тимошенко будували троє осіб: Тимошенко, Пинзеник і Терьохін. І всі про це знали. Я вважаю, що в нас (між ПРП і БЮТ, - "Газета") значно менше розбіжностей у теоретичних поглядах на економічне майбутнє країни, ніж між ПРП і, скажімо, "Нашою Україною" або ПРП і Партією регіонів. Якщо ви покладете програми "Нашої України" та "Регіонів", то знайдете там мало відмінного. Бо там ставлять інші наголоси: головна ідея - це використання влади для поліпшення економічного здоров▓я компаній, і як наслідок, поліпшення якості життя людей. Тобто навпаки. У нас - і, в ПРП, і в БЮТ - на першому плані все ж таки стоїть людина. Я говорю розлого, бо тут є чимало аспектів - бюджетні, гуманітарні, то треба лекцію читати...
- Але не йдеться про програму: якщо економічний блок програми БЮТ писали ви, очевидно, що там не може бути кардинальних розбіжностей із ПРП. Ідеться про інше: ви самі колись визнали, що, працюючи в уряді Тимошенко, у вас в економічних питаннях були суперечки. Звідси й запитання: хто зробив у дискусіях більше поступок - ви чи Тимошенко?
- А ви знаєте, що все життя, починаючи з 1991 року, найбільшим моїм опонентом був Пинзеник?
- У дискусіях народжується істина, правда? Одностайність буває тільки на цвинтарі. І не можна казати, хто поступився, а хто перегнув, хто чого домігся. Ми в уряді були занадто малий термін. Це єдиний уряд за всі роки незалежної України, який не мав власного бюджету. Ми не ухвалили як уряд свого бюджету, бо прийшли на бюджет Януковича, полатали дірки, а наступний бюджет написав Єхануров. Тому не доводиться говорити про ідеологію уряду Тимошенко, соціально-економічну, економічну мораль. Бо тільки бюджет показує ті вектори розвитку, які закладають в урядову мораль. Тому немає відповіді. Якщо ви хотіли почути, що Тимошенко з її впертістю, як криголам, перегинала через коліно Терьохіна та Пинзеника - такого не було. І навпаки не було.
- Поясніть, будь ласка: з одного боку, економічну політику уряду Тимошенко формували ліберал Терьохін і ліберал Пинзеник. Економічну частину передвиборної програми Ю. Тимошенко писав ліберал Терьохін. Тепер ліберальна ПРП увійшла в Блок Юлії Тимошенко. Чому в такому разі імідж Юлії Тимошенко з часу прем▓єрства - це такий собі Швондер, людина радикальних лівих переконань в економіці?
- А дуже просто. Демократія ґрунтується на букві закону. Лібералізм діє там, де діють умонтовані в законодавство важелі виправлення "гримас ринку", скажімо так. Будь-який чистий капіталізм завжди йде до монополії. Приватна компанія завжди мріє бути однією на ринку. І їй абсолютно плювати на споживачів, бо головна ідея бізнесу - це максимізація прибутків. Так-от, приватна монополія - це значно гірше, ніж державна монополія. Бо державну монополію може поламати бюрократична система, а приватну - ні. Так-от, коли почалася риторика щодо - як її тільки не називали - "націоналізації", "реприватизації", - вона базувалася на одній аксіомі, що ми перегортаємо старі та починаємо з нової сторінки. Для цього треба одне - аби право приватної власності було непорушним, необхідно, щоб отримати його законним шляхом. Крапка. Це багатьом не сподобалося.
Хто почав критикувати: знаєте, коли приходять такого роду рішучі уряди, завжди витрачають багато грошей на піарників міжнародного характеру - щоб зробити дискредитацію уряду, щоб поміняти цей уряд або зменшити довіру виборців до такого уряду. І це не параноя. Я вам зараз розповім "в особах". Атака після оприлюднення планів про "Криворіжсталь" почалася від "Криворіжсталі", від його колишнього власника пана Пінчука, який є одним із великих спонсорів американського Фонду Карнегі, який створив Ялтинську ініціативу (міжнародна громадська мережа "Ялтинська європейська стратегія" (YES) вважає своїм покликанням зближення України з ЄС. Віктор Пінчук є засновником і членом ради. Раду YES очолює член британського парламенту Стівен Байєрс, - "Газета"), куди залучив так званих "незалежних" економістів на кшталт Аслунда (доктор Андерс Аслунд - аналітик Інституту міжнародної економіки у Вашингтоні, експерт Фонду Карнегі, досліджує перехід до ринкової економіки в Росії, Україні та Киргизстані, - "Газета"), Васильєва, колишнього російського голову Держмайна, Рара (Александер Рар - директор програм фонду Кербера Німецької ради зовнішньої політики, член ради "Ялтинської європейської стратегії", - "Газета"), припустимо... І от ці хлопці з Капітолійських пагорбів почали говорити штамповані речі: що відбирають приватну власність, що прийшли ліваки, що, мовляв, вони встановлюють фіксовані ціни. Незважаючи на те, що самі американці встановлюють фіксовані ціни в час узгоджених дій картелів і садять у в▓язницю, до речі, керівників картельних змов. У нас цього немає в праві, а в них є. Я маю на увазі бензинову кризу.
Віктор Андрійович Ющенко - людина з чутливою психікою, насамперед економічною, він дуже ранима людина. Він із когорти економістів, які почули, що таке ринок від Абалкіна (академік Лєонід Абалкін від 1986 р. був директором Інституту економіки АН СРСР, від 1989 - заступником Ніколая Рижкова, курував економічні реформи в уряді СРСР, - "Газета"), ще при Ґорбачову. Таких багато у нас, припустімо, Лановий або Черняк. Люди такої освіти, поглядів не відрізняють відтінків, які виникають на вищому ступені розвитку капіталізму.
Якщо ви питаєте про Тимошенко: апріорно людина, яка працювала в малому, середньому й у великому бізнесі, не може дотримуватися радикальних лівих поглядів! Це неможливо.
- Невже ця піар-кампанія могла переконати не тільки українські медіа, а й Захід у тому, що Тимошенко має такі хижі апетити до реприватизації?
- Нічого схожого. До речі, жодних зауважень від Світового банку, від Валютного фонду, від Єврокомісії щодо наших дій не було! В природі! Ніколи! Після того були приватні заяви. Ну, скажімо, колишнього посла США Джона Гербста (наприкінці січня 2006 року Надзвичайний і Повноважний Посол США Джон Гербст заявив, що реприватизація підриває основу для інвестицій, які необхідні для розвитку країни, - "Газета"). Великого друга Пінчука. Або якихось економістів, про яких мало хто знає, з якихось фундацій - або американських, або німецьких.
Я хочу провести аналогію: ви знаєте, у нас багато компаній хизуються, що отримали якусь нагороду в Європі. Так-от, такі конкурси роблять для того, щоб за гроші купити нагороду. Такі економісти або фундації є частиною загальнополітичного світового лобістського простору, які за гроші розкажуть, що хочете.
- Чи була в Тимошенко стратегія, як відбивати такі атаки, можливо, якесь своє лобі?
- Я вам нагадую ті часові рамки, в які нас затиснули:
4 лютого ми прийшли на роботу за порожні столи та відімкнені комп▓ютери з "вирубленими" базами даних. До кінця березня налагодили вже ритмічну роботу уряду. В нас не було часу на іміджування того, що робили. Ми тільки наробляли, тільки перед відставкою нарешті розробили, - а подивіться, це минуло лише чотири місяці - пакети законів, підзаконних актів у багатьох напрямах: і території якісного житла, і комунальна реформа, і податкова реформа, і нові бачення бюджетного процесу, і СОТівські закони - це було моє завдання, це величезна купа документів: тільки по тарифах це близько 6000 сторінок. Уявіть, що на нас звалилося! І ви думаєте, що ми опікувалися тим, чим опікувалися Пінчук і компанія? Не було часу і не було, перепрошую, фінансів, щоб субсидувати такі лобістські групи.
- Одним із пріоритетів спільної роботи ПРП і БЮТ, тепер уже в одному блоці, є створення тіньового уряду. Що може такий тіньовий уряд зробити для економіки?
- Давайте так: опозиційний уряд. Мені не хотілося б бути міністром тіньової економіки.
Без ухвалення окремого закону про опозицію. Без закону про опозицію не зрозумілі функції цього уряду - тіньового або опозиційного. З досвіду інших країн, в опозиційного уряду - не опозиції, в опозицій більше функцій, а в опозиційного уряду є декілька функцій. Перша - присутність на всіх засіданнях уряду більшості, друга - отримання всіх документів, які не тільки виходять з уряду, включаючи секретні, а й які готують до розгляду. Третя - це так звана урядова "порка", або екзекуція: голова опозиційного уряду в парламенті питає в голови уряду більшості про ті чи інші проблеми. Для чого це роблять: щоб діяльність уряду завжди була публічно критикованою, тобто щоб її оцінювали публічно, щоб опозиція завжди знала, чи не використовує уряд більшості свої повноваження для втручання в політичну розстановку сил, в обмеження прав на свободу інформації громадян. І для того, щоб запобігати ухваленню рішень, які, на думку опозиції, не на користь державі. Якщо таке буде прописано в законі, тоді дійсно має бути сформовано опозиційний уряд у такій самій структурі, принаймні міністерській, як і уряд більшості, й вони маютьпрацювати разом.
- Питання радше особисте: чому ви вийшли з ПРП?
- Коли озвучили ідею блоку "ПОРА"-ПРП... розумієте, моя професія - законодавець. Я поважаю свою професію. Щоб мати доступ до моєї професії, необхідно, щоб народ підтримав мене як ім▓ярека, як свого делегата на цю професію. І я не граюся в іграшки. Я тоді сказав, коли це оприлюднили на нашій зустрічі в ПРП, що це не політика, це - фарс, це - профанація. І так воно й сталося, на жаль або на щастя, не знаю. Я із задоволенням бачив би всіх своїх колег пеерпістів у парламенті, їх бракує, там рівень дебілізму на душу населення дуже зріс... Я поважаю свою професію. І дуже задоволений, що так сталося, що ми знову разом.
Розмовляла
Оксана Форостина
