Коаліція, якої немає

15 мая 2016, 08:02
 Политика Источник: Львівська Газета

 

Дві найбільші парламентські фракції вже не вперше демонструють, що без допомоги екс-"регіоналів" не можуть ухвалити важливі рішення



Коли так звана коаліція двох найбільших фракцій БПП і "Народного фронту" разом із депгрупами "Воля народу" та "Відродження" призначали прем'єра Гройсмана і новий уряд, то колишні коаліціянти з Радикальної партії, "Батьківщини" і "Самопомочі" на повний голос кричали про "ширку" із екс- "регіоналами" та порушення регламенту. Після цього такі крики дещо вщухли, але нова коаліція так і не змогла продемонструвати, що вона є. Голосування в залі проходили мляво, депутати "пачками" не ходили на пленарні засідання, і новому спікеру Парубію навіть доводилось достроково закривати засідання, бо голосів не знаходилось навіть для простих питань.

І от цього тижня парламент спочатку провалив важливий для Президента законопроект "під Генпрокурора Луценка", але вже у четвер, 12 травня, як ні в чому не бувало проголосував за майже такий самий, але вже під іншим номером. Регламент порушили, бо одне і те ж питання, як би не переставляли номери законопроекту, не може виноситись на розгляд двічі впродовж однієї сесії. Понад це, з новою силою залунали звинувачення, що рішення ухвалила "широка" коаліція.

фото: apostrophe.com.ua (Влад Содель) "Ширка" у дії

"Група Коломойського "Відродження" дала 20 голосів, ще 5 позафракційних депутатів з групи Коломойського (Батенко, Дідич, Дубінін, Денисенко, Шевченко). Плюс 14 голосів дає група газових олігархів "Воля народу", які облизуються на державну компанію "Укргазвидобування". Отож, 39 голосів із 258 за "закон Луценка" дають два олігархічних клани, - написав на своїй сторінці у Facebook після голосування нардеп із БПП Сергій Лещенко. Він був одним із 58 парламентарів, які голосували проти закону, що дозволив очолити Генпрокуратуру людині без юридичної освіти (у БПП таких знайшлося ще четверо "єврооптимістів", також проти голосували майже у повному складі "Самопоміч", "Батьківщина" та Радикальна партія, а також ще низка позафракційних).

Можна по-різному ставитись до того, що роблять і говорять "єврооптимісти" з БПП, по-різному оцінювати Юрія Луценка як генпрокурора, можна звинувачувати три фракції колишньої коаліції в популізмі, але факт залишається фактом - нинішня коаліція на двох, яка каже, що вона є, за "закон під Луценка" дала тільки 208 голосів. За включення ще законопроекту до порядку денного - 204 голоси. А вже за власне призначення Юрія Віталійовича генпрокурором - 207 голосів. До мінімально необхідних 226 далеко, і 40 голосів від "Волі народу" та "Відродження" й у випадку з призначення Луценка зіграли ключову роль (а загалом назбиралось 264).

Цікавими є й виправдання представників президентської сили. Так нардеп Олексій Гончаренко одразу після ухвалення скандального закону хвалився журналістам, що, мовляв, це було зроблено без "Опозиційного блоку". Але тут виникає цілком логічне питання: якщо у БПП так показово публічно відгороджуються від "Опонблоку", і водночас шукають допомоги "Волі народу" і "Відродження", то чому не беруть двох останніх до коаліції офіційно? В цих депгрупах є екс-регіонали або політики, яких у свій час підтримувала Партія регіонів. Тому відповідь проста - така широка коаліція не матиме великої підтримки у суспільства.

Але фактично така широка коаліція є і представникам БПП та "Народного фронту" треба бути готовими брати відповідальність саме за таку форму парламентської більшості. Нині вже з'являються різні теорії, чому дві депгрупи підтримали Луценка, але трохи чіткішу картинку витоків такої співпраці можна буде побачити згодом. Зрештою, навряд чи це останнє таке спільне голосування, і після кожного наступного можуть випливати на світло нові "теорії змови".Що ж з "Європейською Україною"?

Найдивніше в нинішній ситуації з коаліцією залишається те, що депутати навіть не говорять про нову більшість, а стверджують, що продовжує існувати стара - із назвою "Європейська Україна". Саме старий текст коаліційної угоди від листопада 2014-го із підписами Турчинова, Луценка, Березюка, Ляшка і Тимошенко продовжує висіти на офіційному сайті Верховної Ради. І хоч депутати із БПП та "Народного фронту" готували якийсь оновлений текст, обіцяли не дуже змінювати старий текст, але прописати нові графіки реформ, та оновлень не видно. Принаймні б підписи замінили лише двома, Луценка і Бурбака, але і цього не сталось.

Темною залишається й історія із тим, скільки підписів усіх депутатів нині може стояти під коаліційною угодою. Одразу після голосування за уряд у квітні новий спікер Андрій Парубій в ефірі "5 каналу" пояснював що, після входження деяких позафракційний до БПП загалом дві сили в парламенті нараховували 227 депутатів за мінімально необхідних 226. Саме це, за його словами, і дозволило коаліції висунути кандидата в прем'єри. Тут треба зазначити, що у день голосування за прем'єра сайт ВРУ і справді показував загальну кількість двох фракцій у 227 депутатів. Але ж оголошення про створення нової коаліції так і не було... Лише голосування, яке, з урахуванням відсутніх у сесійному залі, без сторонньої допомоги було б провальним.

Через кілька днів після обрання уряду спікер Андрій Парубій заявляв, що на той час до коаліції входило 237 депутатів (ще раніше про це говорив і Гройсман), а після того, як семеро нардепів пішли працювати в уряд, залишилось 230 і обіцяв оприлюднити цей список. Також він заявляв, що під коаліційною угодою "весь час" було понад 226 підписів, зокрема і позафракційних.

Вочевидь він мав на увазі і колишніх представників "Самопомочі", зрештою і БПП, які стали позафракційними. Але не усі такі депутати повернулись тепер до коаліції на двох... А в БПП та "Народному фронті" заявляли саме про необхідність вступу позафракційних нардепів до однієї з їхніх фракцій.

Також зауважимо, що сімох депутатів, які пішли до уряду, замінили п'ять списковиків. Ще у двох округах мають відбутись проміжні вибори 17 липня. Справа у тому, що нинішні міністри енергетики Ігор Насалик та аграрної політики Тарас Кутовий були депутатами-мажоритарниками, тому їх не можна просто так замінити.

Тож цього тижня після того, як Юрій Луценко пішов до ГПУ, офіційний сайт ВРУ показував, що у двох "коаліційних фракціях" загалом нараховувалось 224 депутати. Вже відомо, що замість кума Порошенка Луценка до Ради зайде кума Президента, екс-міністр культури Оксана Білозір. Центрвиборчком уже визнав її нардепом, тепер ще залишилося лише скласти присягу. Тоді на дві фракції буде 225 нардепів, і, мабуть, "коаліція" ще може говорити про керівництво ВРУ Андрія Парубія та Ірину Геращенко, чиї голоси під час ухвалення рішень формально зараховуються як від позафракційних. Але ж список "коаліції" таки треба показати, якось все офіційно оформити... Чи чекати, коли будуть ще дообрані депутати на округах Насалика і Кутового. Крім того у липні відбудуться проміжні вибори ще у двох округах (Борис Філатов і Владислав Атрошенко ще минулого року стали мерами відповідно Дніпропетровська та Чернігова). От тільки і перемога на цих виборах для представників "БПП" чи "Народного фронту" є далеко не гарантованою.

Або цим двом силам потрібно продовжуватись збільшуватись за рахунок позафракційних і після цього відкривати карти. Очевидно одне - все те, що робилось впродовж останнього місяця під егідою старої-нової коаліції не дуже приємно пахне. Президентові вдалось уникнути позачергових парламентських виборів принаймні зараз, домогтись призначення прем'єра і генпрокурора, але до усіх призначень є багато питань.Як зробити, щоб усі приходили?

Нинішні коаліційні проблеми не тільки в тому, що вони не можуть показати коаліційної угоди із підписами. В те, що є принаймні 226 нардепів довести можна, але от із 226 голосами не виходить. Ми вже розглядали суто "коаліційний" результат голосування за Генпрокурора - трохи більше за 200 голосів. Для того, щоб нинішня "коаліція на двох" була життєздатною їх необхідна залізна дисципліна. Але у фракції БПП традиційно багато незгідних з лінією партії, і їх можна зрозуміти. От тільки це зовсім не означає, що в такому випадку потрібно легітимізовувати неофіційну "широку коаліцію", адже можна домовлятись не тільки із екс-регіоналами.

Великою проблемою не тільки коаліції, але й загалом нинішнього парламенту є те, що нардепи пачками просто не приходять на засідання. Тож провалів під час голосувань було багато і достроково закривати пленарні засідання новому спікеру довелось вже не раз. І боротись із цим Андрій Парубій вирішив глобально, змінивши регламент.

"Я запропонував народним депутатам розглянути зміни до регламенту, які передбачають зміни форми нашої роботи. Зокрема, введення трьох пленарних тиждень, але голосування - у вівторок і четвер. Доки ми не приймемо ці зміни, ми будемо кожної середи і п'ятниці опинятися у подібній ситуації, коли не вистачає голосів", - заявив Парубій ще у середу, 11 травня, повідомляла Українська правда.

А загалом про зміни до регламенту задля наведення дисципліни він почав говорити із першого дня на спікерському кріслі. Відомо, що Парубій вже підписав розпорядження про те, щоб із нардепів за невідвідування пленарного засідання знімалась частина зарплати. Виходить так, що один прогул обійдеться нардепу у 700 гривень. Зрозуміло, що ця сума є смішною для наших парламентарів, під куполом небагато знайдеться обранців, котрі живуть на одну зарплату. Сам Парубій надіється, що штрафи якось вплинуть на дисципліну, але водночас каже, що найважливішим має бути громадський тиск.

"Знімання заробітної плати, яке вже підписано мною як розпорядження, - важливий елемент. Так само, як і важливий елемент - це є озвучення тих депутатів, які є на робочих місцях. Я буду просити, щоб "Голос України" публікував дані реєстрації", - заявив спікер 10 травня, інформував УНІАН.

Тут лише зазначимо, що позафракційний нардеп Борислав Береза відзначав, що прив'язка штрафів до електронної реєстрації нічого не дасть, бо вона завжди показує понад 300 парламентарів у залі, а єдиним рішенням проблеми є особиста письмова реєстрація.

Від експертів також можна почути, що від штрафів самих по собі буде мало толку, а проблему треба вирішувати комплексно. Разом із штрафами також потрібно було б запровадити норму, за якою через систематичні прогули без поважних причин забороняти депутатам брати участь у наступних засіданнях, подавати депутатські запити і звернення, а врешті-решт забирати мандати.

Марко Пригода No53 (1812), субота, 14 травня 2016

Источник: Львівська Газета