Як відомо, впродовж минулого тижня в Москві побував увесь український політичний бомонд, усі головні актори української політичної сцени.
Ба більше, за чутками, цього тижня Білокам▓яна очікує в гості спікера Верховної Ради та секретаря РНБО України.
Спершу таємно, без надмірного афішування, декілька днів провів у російській столиці Віктор Янукович. Щоправда, політиків, які симпатизують йому, в Москві майже не залишилося. Лише політтехнологи та "піарники" обіцяють йому допомогу. Та й то, як сказав Ґлєб Павловскій, якщо парламентські вибори в Україні будуть для нього "бізнесом, а не пафосом".
Засвітився в Москві й Олег Рибачук. Кажуть, був на педагогічних курсах за кремлівською стіною, переймав досвід державного управління в панів Мєдвєдєва та Суркова. Його помітили на ювілеї радіостанції "Эхо Москвы": тусувався, роздавав інтерв▓ю, знайомився, з-поміж інших і з Владіміром Жиріновскім.
Підсумок українських візитів у Москву (десятьох народних депутатів на "круглому столі" в Сєрґєя Маркова в Александр-Хауз не беремо до уваги) підбив новий прем▓єр-міністр України Юрій Єхануров. Його зустрічі з Владіміром Путіним і Міхаілом Фрадковим широко висвітлювали всі українські та російські електронні ЗМІ.
Не було (й не планується) в столиці Росії лише Президента України Віктора Ющенка. Відтак чимало московських експертів поспішили зробити висновок про те, що основну ставку на найближчих парламентських виборах в Україні Кремль робитиме не на ті українські партії й політиків, які блокуються довкола нинішнього глави держави.
У Москві вважають, що Віктор Ющенко - "кульгава качка". Він мусив піти на призначення "проросійського" прем▓єр-міністра Єханурова й навіть на підписання політичної угоди з Януковичем. Тут навіть з▓явився новий політичний термін - "весняний українець", "осінній українець". Тобто в Білокам▓яній гадають, що після осені-зими українська зовнішня політика знову повернеться на 180 градусів, і роблять висновок: надавати будь-яку допомогу Вікторові Ющенку - "цьому українському Вацлаву Гавелу" - на парламентських виборах, з погляду національних інтересів Росії, безглуздо та деструктивно.
Кремль не лукавить, коли каже, що зацікавлений у передбачуваній зовнішній політиці Києва, в політичній стабільності Української держави. Ця теза відповідає інтересам і російського бізнесу, і російської держави, яка навряд чи сьогодні зможе існувати, не продаючи у величезних обсягах газ у Європу. Україна, як і раніше, залишається стратегічним партнером РФ. І це об▓єктивна геополітична реальність. Російські енергоресурси не можуть потрапити на європейський ринок, оминаючи територію України.
Але справжньою сенсацією став приїзд у Москву екс-прем▓єра Юлії Тимошенко. Вона побувала в російській столиці зі своїми вірними зброєносцями Турчиновим і Зінченком.
Минулого тижня було багато коментарів та експертних оцінок, чому Кремль зненацька "пробачив" борги "ЄЕСУ" й екс-прем▓єрові України, які супроводжували найвищі гарантії її особистої безпеки та недоторканності під час відвідування Юлею Тимошенко російської генеральної прокуратури. Втім дружній обід, який дав Владімір Путін опальному екс-прем▓єрові України на своїй дачі, мій знайомий російський банкір прокоментував так: "Кого в Україні "опускають", того Кремль піднімає - нормальна політична практика!" (варто наголосити: сама Юлія Тимошенко та її найближче оточення заперечують, що в Москві відбулася її зустріч із Путіним).
Однак не варто спрощувати кремлівський менеджмент. Несподівані, здавалося б, преференції та увага до екс-прем▓єра визначають не бажання Кремля "пограти" на внутрішньоукраїнських політичних суперечностях. Нині для ролі головного героя Росії, довгострокового союзника, як ніхто, підходить пані Тимошенко. Вона є найсильнішим політиком України. Скажімо, на думку відомого російського політолога Віталія Трєтьякова, "якби сьогодні в Україні відбувалися президентські вибори за участі всіх головних реальних і гіпотетичних кандидатів на цей пост, Юлія Тимошенко була б першою за результатами".
У Москві вважають, що лідер партії "Батьківщина" здатна вибудувати зовсім нову українську зовнішню політику, вивівши її з традиційного безпринципного лавірування між Вашингтоном (або Брюсселем) і Москвою, з кайданів антиросійської риторики й антиросійських дій. Юлія Володимирівна, будучи романтиком революції, жодним романтиком у реальній політиці ніколи не була.
Ба більше, в Москві переконані, що Юлії Тимошенко постсовєцький простір потрібен не як резервуар нафтогазових ресурсів і полігон дешевих антиросійських маневрів, а як місце, де почнеться її міжнародна кар▓єра. А всі інші значні політичні фігури України, які одержали своє від "помаранчевого перевороту", двигуном, ідеологом, трибуном та обличчям якого була саме Юлія Володимирівна, не хочуть бачити її на будь-якій владній посаді. Занадто вона сильна та яскрава.
Здобути безкоштовну політичну підтримку Росії - це те ж саме, що сир у мишоловці. Москва очікує від України нового мобілізаційного проекту. А його лідером, як вважають у РФ, буде Юлія Тимошенко. Принаймні "російський політичний наречений і його найближчі родичі" у своїй любові та симпатії до "нареченої" визначилися. Водночас Москвою ширяться політичні чутки (сподіватимемося, що це неправда), начебто пані Тимошенко була занадто відвертою зі своїми високопоставленими російськими друзями, коли йшлося про інформацію щодо своїх друзів із Майдану. Авторові цих рядків часто доводиться читати досьє на українських політиків, підготовлені не російськими спецслужбами. Кажуть, інформацію зливають "за невеликі гроші" один на одного гравці вищої ліги української боротьби за владу.
Є ще один російський сценарій розвитку політичних процесів в Україні та російської участі в ньому. На думку поінформованих джерел, "довгостроковий політичний проект Росії в Україні - це підтримка Олександра Зінченка, який після парламентських виборів у березні 2006 р. повинен стати прем▓єр-міністром України". Про дружні відносини Зінченка з кремлівськими чиновниками можна написати окрему статтю. Але увага до Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова спрямована лише на те, щоб "чужими руками", а точніше руками самих українських лідерів вивести з політичного поля Віктора Ющенка, якого (теж за чутками) "дуже не любить перша особа російської держави".
Віктор Тимошенко, Москва
