Хто з депутатів заробив багато грошей, той не стане балакати зайвого

Опубликовано ЛІГАБізнесІнформ

Тетяна ЧОРНОВІЛ

Нема життя без мікрофона

Хто з депутатів заробив багато грошей, той не стане балакати зайвого

У тих, кому доводилось слухати радіотрансляцію засідань Верховної Ради, може скластися думка, що до парламенту вибирають найбалакучіших представників українського народу. Насправді, це далебі не так: довгих язиків у ВР так мало, що їх треба берегти і плекати. Вилучити б із сесійної зали якихось два десятки депутатів, і там би запала тиша

Німі та багаті

Є підозри, що, як мінімум, чверть депутатського корпусу Верховної Ради має серйозні проблеми з артикуляційним апаратом. Саме стільки народних обранців за всю роботу парламенту не промовили жодного словечка - ні з місця, ні з трибуни. Проте не варто виставляти претензій до виборців: звідки вони могли знати, що кандидати, записані у "хвостах" довгих партійних списків, не вміють говорити. Бо саме завдяки пропорційній системі у ВР опинилася рекордна кількість абсолютних мовчунів.

До речі, не дарма кажуть, що мовчання - золото. Ця приказка повністю виправдовує себе у парламентських стінах: серед "німих" сесійної зали найбільший відсоток заможних і дуже заможних бізнесменів.

Далі статистика вражає ще більше: майже дві сотні депутатів за 14 місяців роботи ВР виступили менше 10-ти разів. На цьому невеселому тлі власникам довгих язиків хочеться подякувати і побажати міцного здоров'я, аби, не дай Боже, не застудили горла.

Парламентські Наполеони і екс-в'язні - найбалакучіші

"Юрій Кармазін, Партія захисників Вітчизни, "Солідарність", "Наша Україна", - ці слова стали своєрідним гімном Верховної Ради, який увінчує обговорення кожного законопроекту, а той, хто цією фразою починає кожен свій виступ, є безумовним лідером серед парламентських балакунів. 3 червня спікер українського парламенту Володимир Литвин, оголошуючи виступ Юрія Анатолійовича, навіть не пошкодував регламенту, щоб відзначити депутата: "Це п'ятисотий виступ Кармазіна. Давайте привітаємо нашого колегу". Хвиля оплесків прокотилася під куполом Верховної Ради. Відтоді минуло лише півтора тижні, а абсолютний рекорд Кармазіна уже зріс на 53 виступи.

Треба сказати, що 553 виступи - це не просто багато, це дуже багато. В історії ВР України не було і навряд чи в найближчі десятиліття з'явиться такий депутат, який зрівнявся б із нашим героєм. Рідко який законопроект обговорюється в Верховній Раді без участі Кармазіна, йому навіть не потрібно записуватися на виступ. Тому кожна відмова Юрія Анатолійовича від мікрофона супроводжується глузливими коментарями спікера: "Так, записуємось на обговорення законопроекту. Зрозуміло Кармазін. Невже ні! Юрій Олександрович, що ж так слабо?". Це не слабо, пане голово, просто інколи депутат дає інтерв'ю в кулуарах, через що вимушений пропускати свій виступ. Однак це буває вкрай зрідка, на слух Кармазін також не скаржиться: ледь зачувши своє прізвище - депутат прожогом мчить до залу. "Володимире Михайловичу, я прошу, щоб ви завжди пам'ятали, що Кармазін є, був і буде. І буде Партія захисників Вітчизни", - говорить він Володимиру Литвину, який вже намагався передати слово іншому.

Особистий рекорд депутата у Верховній Раді нинішнього скликання - 17 виступів за день, його встановлено 20 лютого цього року. Разом з тим 15 виступів для нього вже звичайне явище, востаннє він так розговорився зовсім недавно - 20 травня. Тоді ВР розглядала аж 12 законопроектів, Кармазін не виступив лише при обговоренні одного з них. Коли наприкінці дня в залі залишається тільки 5 депутатів, будьте певні: у їх числі є і Юрій Кармазін, який за 15 хвилин, що залишились до завершення робочого дня, має бажання виступити ще бодай три рази.

На питання ПіКу "Чи є життя без мікрофона?" Юрій Анатолійович відповів, що змушений виступати, бо він єдиний депутат від Партії захисників Вітчизни і партія його зобов'язала висловлювати позицію "захисників Вітчизни" стосовно кожного законопроекту. "Про себе можу сказати: не має жодного законопроекту, який би я не прочитав, крім цього, я завжди читаю експертні й аналітичні оцінки", - похвалився Кармазін.

Депутати до такого захоплення трибуною парламентським Наполеоном ставляться дещо іронічно. Ті, з ким доводилося розмовляти на цю тему, вважають, що для іміджу Кармазіна як депутата було б корисніше зменшити кількість виступів наполовину, бо з деяких питань він виступає досить-таки кваліфіковано, по суті справи, а з деяких - аби лиш виступити.

Правда, коментуючи таким чином талант Кармазіна, депутати просять не називати своїх прізвищ. Вони не люблять конфліктувати з Юрієм Кармазіним. Ну, кому потім буде приємно, щоб його особистий законопроект критикували. А Кармазін це може зробити досить-таки професійно, і йому, в принципі, байдуже, чи це урядовий законопроект, чи депутатський, чи навіть колег по фракції.

Список рекордсменів

Депутати ставляться до "героя" як до звичного атрибута парламенту, без якого неможлива діяльність ВР, як, наприклад, до мікрофона, спікера чи трибуни. Вони підходять до Юрія Анатолійовича й просять підтримати їхню пропозицію. Ласий на компліменти Кармазін, зазвичай не відмовляє. Навіть спікер Володимир Литвин намагається не конфліктувати з Кармазіним, - нерви дорожче, - хоча той лізе йому буквально межиочі. Приміром, за регламентом залишається тільки виступ на підтримку законопроекту, а Кармазін рветься на трибуну, щоб виступити "проти", і нахабно реагує на зауваження Литвина, що він, мовляв, "завжди "за" захист Вітчизни" і цього цілком достатньо, щоб виступити. До речі, не один лише Кармазін керується такою тактикою і порушує правила роботи Верховної Ради, постійно таким же чином веде себе рекордсмен N2 Володимир Черняк, який також жити не може без мікрофона.

Наприклад, є квота виступів - два "за", два "проти". Лишилася вільною тільки квота "проти", і тут на трибуну піднімається Черняк і каже: "Шановні колеги, я звичайно "за" прийняття цього законопроекту. Я проти того, щоб ми цим обмежувались, я просто хочу скористатися нагодою...". Того ж дня, 20 травня, трапляється аналогічна ситуація: знову може виступити лише доповідач, який проти закону. І що ж? На трибуну виходить Черняк і знов те ж саме нахабство: "Оскільки ми працюємо в режимі скороченого розгляду, то доводиться йти на маленькі хитрощі, але вони є певною мірою виправдані, тому що я, як вже сказав, розтягуюся у шпагаті між "за" і "проти". Однак сама ідея законопроекту є правильною, я її підтримую". І треба ж, спікер все це терпить. Витримці Литвина можна лише позаздрити.

До речі, Володимирові Черняку, хоч він і посідає друге місце за кількістю виступів, до Кармазіна ще далеко. І не лише тому, що в нього виступів майже наполовину менше; у нього немає чітко поставленого голосу, багато промов не по суті питання і без конкретних пропозицій. Він любить розпочинати свій виступ фразою: "Люди добрі! Куди я потрапив?". І це говорить людина, яка на момент написання матеріалу виступила в парламенті лише цього скликання 261 раз.

Якщо два перші місця в рейтингу "балакунів" посіли представники "Нашої України", старожили Верховної Ради, то на третє місце неочікувано вирвався депутат блоку Юлії Тимошенко - парламентський новачок Андрій Шкіль. На його рахунку 188 виступів. Правда, цей факт не дивує, якщо зважити на його біографію: до того, як пан Шкіль переступив поріг вищого законодавчого органу держави, він провів рік у в'язниці як лідер УНА-УНСО, котрого звинувачували в організації масових заворушень 9 березня 2001 під час активних акцій опозиції. Більшу частину цього терміну Шкілю довелося відсидіти в одиночці, і ось перед нами красномовний результат обмеження в спілкуванні. Правда, сам Шкіль іншої думки: "Так багато виступаю, бо мені є що сказати. Моя активність у ВР залежить від законів, які обговорюються. Зараз пішла серія законопроектів, у тематиці яких я орієнтуюсь, які мені близькі, і я не можу не виступити, якщо щось не так". Разом з тим, Шкіль згоден, що певну роль в цьому процесі в'язниця все-таки відіграла: "Там я на своїй шкірі дізнався, що таке беззаконня, тому для мене саме поняття "закон" - це святе. До того ж, я працюю над законопроектами, що стосуються в'язнів. Наприклад, Закон "Про амністію", який прийнятий в парламенті - моя робота".

До речі, жінки Верховної Ради не мають довгих язиків. У першу десятку балакунів парламенту входить одна-єдина Валентина Семенюк - 174 виступи. А от енергійна і запальна Юлія Тимошенко, яка не пропускає можливості пожалітися, що її не допускають до телеефіру, що її ігнорують журналісти, до трибуни особливо не рветься - лише 40 виступів. Хоча все, що вона хотіла б сказати народу з парламентської трибуни, слухняно б транслювало національне радіо.

Серед відомих політичних лідерів найбалакучішим виявився Олександр Мороз - 177 виступів. Півроку тому він навіть посідав почесне друге місце, а нині, мабуть, вирішив дати горлу перепочити. Петро Симоненко має 134 виступи і вже зовсім у хвості плететься Віктор Ющенко - 21 виступ. До речі, така стриманість є, мабуть, сімейною рисою його родини: брат лідера "Нашої України" Петро Ющенко встановив своєрідний рекорд мовчання - нуль виступів.

Язиката опозиція

Ще один факт: парламентську трибуну повністю окупувала опозиція. Тому гріх їй скаржитися на цензуру. Хто з українців хоче послухати улюблених опозиційних політиків, завжди може це зробити, увімкнувши "брехунець". Треба сказати, що опозиціонери цим активно користуються. Всі балакуни без винятку, кількість виступів яких перевалила за сотню, мають прописку чотирьох фракцій - або "Нашої України", або БЮТ, або Соцпартії та КПУ.

Найцікавіше, що найбалакучіші "більшовики" - також вихідці з опозиції. Наприклад, одним з рекордсменів "більшовиків" є колишній комуніст Василь Хара - 43 виступи. Крім нього, з парламентської трибуни інколи виступають Ващук, Пустовойтенко, Задорожній, Гавриш, Шуфрич, кількість їх виступів наближається до півсотні. Так що різниця в кількості виступів між рекордсменами більшості і опозиції просто вражає. Здавалось би, головний національний шоумен - екс-ректор Інституту культури Михайло Поплавський, який і танцює, і співає, і анекдоти розповідає, мусив би стати справжнім "бетменом" парламентської трибуни. А тут нуль виступів. Його колега по естраді Оксана Білозір теж, як води у рот набрала. Не багатослівні й ті, кого в нас прийнято називати олігархами, й чиї імена не сходять зі шпальт газет і ТВ ефіру: Григорій Суркіс - 0 виступів, Віктор Пінчук - 1 виступ, порівняно з ними батько і син Деркачі просто рекордсмени - на двох мають аж 3 виступи.

Дуже цікаво, що улюбленці журналістів - зірки кулуарного життя Верховної Ради - чомусь повністю втрачають мову, потрапивши до сесійного залу. Серед них Олександр Волков, який жодного разу не згадав про трибуну, проте залюбки будь-кому прокоментує будь-яке питання під будь-якою колоною Верховної Ради. Те саме можна сказати і про депутата з "Нашої України" Олега Рибачука, чиє усміхнене обличчя постійно оточене диктофонами і камерами.

На запитання ПіКу, а де ж парламентська робота, де обговорення законопроектів, Рибачук щиро відповів, що це не його справа. "У мене інше завдання. Я у Верховній Раді з однією метою - готувати президентську кампанію Віктора Ющенка. Бо, розумієте, без зміни нинішнього Президента жоден законопроект не має сенсу. Зрештою, у нас велика фракція, і кожен має свої обов'язки. Я не збираюся перепльовувати Юрія Кармазіна".

До речі, балакучість депутатів не заважає їхній законотворчій діяльності, радше навпаки. Переможці рейтингу за довжиною язика не пасуть задніх за кількістю поданих на розгляд Верховної Ради законопроектів і депутатських запитів. А ті депутати, котрі бояться трибуни як вогню, як правило, і тут плетуться у хвості. Хоча слід зазначити, що рекордсмени-"балакуни" більшості й опозиції за кількістю законопроектів ідуть у ногу. Наприклад, Пустовойтенко видав аж 46 законопроектів, що на 6 більше, ніж, скажімо, в Мороза і на 10 - ніж у Кармазіна. Хоча і в цьому питанні опозиція перша. Рекордсменом у підготовці законопроектів є комуніст Станіслав Гуренко - 111.

І ще одна деталь... "Німі" Верховної Ради, тобто ті, що мають 0 виступів, і писати, зазвичай, не вміють. Наприклад, мовчуни Суркіс і Пінчук не відзначились жодним законопроектом. Разом з тим, Михайло Поплавський, якого під Новий рік сайт "Форум" обізвав "юним орлом, який випадково залетів в сесійну залу", вирішив виправитися і видав на-гора аж три законопроекти. Такою корисною інколи може бути критика, і ПіК гадає, що згадані колеги Поплавського, яких "Форум" тоді оминув увагою, також стануть активнішими.