Білі, добрі, пухнасті . "ПіК" спробував писати про народних депутатів "по-хорошому"

07 октября 2003, 14:37
 ЧП Источник: Политика и культура (Украина)
Опубликовано ЛІГАБізнесІнформ

Наталія ТИМОШЕНКО

Прикро, коли тебе не люблять. Ще гірше, коли не відповідають взаємністю. Дізнавшись нещодавно, що наше щире ставлення до народних обранців подекуди не знаходить адекватної відповіді в їхніх серцях, і, ставши з цього приводу на шлях самокатування, пошуку внутрішнього компромісу і переоцінки цінностей, ми вирішили наступити на горлянку власній пісні і писати про депутатський загал і продукт його життєдіяльності винятково у теплих, пастельних тонах. Принаймні спробувати...

Цього неймовірно сонячного дня на початку пленарного тижня зворушувало все: лагідне дихання осені, замріяні пенсіонери під стінами Верховної Ради, їхні гасла проти адресної допомоги на користь збереження існуючих пільг, просвітлені обличчя народних улюбленців, котрі, виходячи в народ, дозволяли народним масам з благоговінням торкнутися елітної руки. Зворушував конструктив, на який були налаштовані парламентарі. Навіть недобре збудження, яке вгадувалося в очах депутатів під час сесійного продовження скандалу... даруйте, дискусії навколо ситуації, що склалася у Львові, не псувало цю вкрай позитивну картину. Цікаво, що чимало народних обранців були у світлому. Правда, це трохи дисонувало з довколишньою дійсністю і темою "базару", але загальне враження було цілком сприятливим. (Ви бачите - я стараюся!)

"Сам дурак", або Як НУкнеться, так і СДПУ(о)кнеться

Як відомо, депутати цих двох не дуже лояльно налаштованих одне до одного фракцій дещо "погиркалися" ще минулого тижня у Львові, де між їхніми прихильниками відбулася невеличка інтелектуальна сутичка з приводу ставлення до ЄЕП. Суперечка з вулиці перекинулася до Верховної Ради, де продовжилась у атмосфері властивих для цієї установи взаємоповаги і толерантності. Виступив голова Львівської облради Михайло Сендак, який запропонував створити депутатську комісію для розслідування того, "чим займається податкова адміністрація" у Львівській області під головуванням молодшого брата глави АП Сергія Медведчука. Цікаво, що Сендак наполягав на фактах утиску і репресій з боку означеної установи, тоді як із виступів членів СДПУ(о) витікало, що свавілля у Львові чинять саме нашоукраїнці. Есдек Ігор Шурма, який впродовж якихось трьох днів стараннями мас-медіа став майже телезіркою, знову говорив про "нашизм" і висловлював від імені фракції "рішучий протест проти нагнітання політичного протистояння на Львівщині", заявивши, що треба дати "рішучу відсіч грубим і необґрунтованим нападам на партію, на її членів". Важко не погодитися з шановним головою Львівської організації СДПУ(о): з партією, а надто - її членами не можна поводитися грубо. Як, зрештою, і з будь-якими членами, незалежно від партійної належності.

Коротше кажучи, лише вродженна делікатність обох сторін і пильність спікера завадили кулачному бою, якого з таким нетерпінням чекали деякі несвідомі елементи. І вірогідність якого зростала з кожним вимовлянням слова "нашизм". Хоча, як на мене, не було б нічого поганого, якби хлопці і побилися. Їй-богу, їм стало б легше. Просто дві непримиренні ідеології - нашизм і есдепеуоїзм зійшлися нарешті у двобої.

СДПУ(о) - з крильцями

Під завісу "розборок" від імені фракції виступив відомий "нашоукраїнський" оратор Володимир Яворівський, який "відлив" на есдеків все, що він про них думає. У відповідь на це молодий херувимоподібний есдек Нестор Шуфрич, захищаючи честь мундира, "відлив" на "Нашу Україну". Зауваживши при цьому щось на кшталт того, що міг би "відлити" й більше, але вважає це нижче своєї гідності. До речі, хочеться сказати окремо декілька теплих слів про цього мужнього юного барабанщика, який з деякого часу не лише прикрашає своєю присутністю фракцію СДПУ(о), але й щоразу грудьми встає на захист партійної ідеології. Думаю, не помилюся, якщо, перефразовуючи відомий рядок із циганської пісні, скажу, що СДПУ(о) без Шуфрича - як без крилець пташка. І нехай злі язики подейкують, що Нестор ну... дещо неврівноважений, але ж ми знаємо, що вони просто заздрять карколомній політичній кар'єрі цього талановитого юнака, який, безперечно, далеко піде. Можливо, далі, ніж хтось собі уявляє. Навіть згадуваний ідейний супротивник Шуфрича Яворівський, на моє дещо провокативне запитання, чи це правда, що у Нестора зранку була істерика (за перекрученою інформацією тих самих злих язиків), змушений визнати: "Він - сильна людина. Я не вірю, щоб у Шуфрича могла бути істерика. Ще не час".

Дарчий надпис від Пустовойтенка

І все-таки прикро, що півтори години коштовного пленарного часу було витрачено на міжфракційні розбірки. Звичайно, підігріті депутати, зрештою, приступили до виконання своїх прямих обов'язків, тобто до обговорення законопроектів, але настрій вже було зіпсовано, і до того ж, кістяки ворогуючих фракцій дуже швидко змилися із сесійної зали - очевидно, задля обговорення подальших наступальних дій. Правильно сказав Литвин, у якого, напевно, вуха пов'яли від взаємних нудистсько-есдеківських звинувачень: з'ясовуйте стосунки поза сесійною залою (напевно, подумки додавши: "Мать вашу!").

Тієї ж думки, між іншим, дотримувався й лідер НДП Валерій Пустовойтенко, який презентував у кулуарах ложі преси свою книжку під назвою "Третій шлях". Журналісти халяву полюбляють, до того ж книжка була з картинками, тому 50 примірників розійшлися в одну мить. Я по-справжньому розчулилася, споглядаючи, як терпляче підписує Валерій Павлович кожний примірник.

Мені книжки не вистачило, про що я, набравшись нахабства, повідомила автору. Валерій Павлович тяжко зітхнув, і - о пощастило! - віддав мені свій, останній, авторський примірник. Попередньо його підписавши: "Колективу журналу ПіК. Об'єктивного висвітлення подій, які проходять у нашому суспільстві". А міг би, між іншим, і послати...

P.S. Спасибі, Валерію Павловичу! Велике спасибі від імені всього колективу. Урочисто присягаємо, що будемо об'єктивно висвітлювали геть усі події, "що проходять у нашому суспільстві". Власне кажучи, ми це робимо щодня. Також повідомляю, що картинки ми вже передивилися, за текст, напевно, візьмемося на вихідних. Не виключено, що це будуть колективні читання, бо всім не терпиться поскоріше ознайомитися зі змістом. Не жеребки ж, врешті-решт, тягнути!..