Можна довго сперечатися, чому представниці слабкої статі, задерши спідницю, щодуху дряпаються на Олімп, наводити низку матеріальних і моральних чинників і т.д. Насправді все дуже просто: їм там медом намащено. Адже не лише чоловіки, бджоли і ведмеді є ласими до цього висококалорійного продукту
У найвищому законодавчому органі держави зараз представляють інтереси виборців 24 особи нечоловічої статі. Відносно до загальної кількості парламентарів (450) це дуже мало, відносно до кількості осіб, справді знаних у державі, - забагато. Адже кого із тих 24 депутаток дійсно знає, впізнає і любить український загал? Або принаймні чули про їхнє існування? Хоча деякі з них сидять у Верховній Раді по два-три терміни. Або поставимо питання інакше: хто з них хоч щось собою представляє у політичному сенсі? І з сумом відповімо: одиниці.
Юля Д'Арк
Найзнаковішою як для Верховної Ради цього скликання, так і взагалі для всього українського політикуму є, звичайно, незворушна постать Юлії Володимирівни Тимошенко, яку хтось вже додумався обізвати Жаною Д'Арк. До цього Юлія Володимирівна встигла отримати ще у 98 році орден Святої Варвари-великомучениці, зіпсувати стосунки з Президентом, конфліктувати з Генпрокуратурою, із честю пронести звання "єдиного мужика" у ющенківському Кабінеті Міністрів та водночас стати в'язнем сумління у суворих "катівнях режиму". Втім, це не завадило їй вийти сухою із води, створити блок свого імені, на білому коні в'їхати до парламенту і сяк-так згуртувати опозицію (переважно - червону) для "боротьби з антинародною владою", ставши головою Форуму національного порятунку. Водночас влада, не маючи за що вхопити недоторканну Юлію Володимирівну, відіграється на її близьких і далеких родичах, сподіваючись, що пані Юля, нарешті, одумається. Даремно сподівається. Нехай опонентів Юлії Володимирівни втішає лише одне: вона ніколи не стане Президентом. Саме тому, що народилася жінкою. Така от кричуща несправедливість.
Втім, на одній Юлії Володимирівні світ клином не зійшовся. Є у Верховній Раді багато інших жінок - хороших і різних. Принагідно хочеться згадати депутатку поперед-нього скликання Наталію Вітренко, яка принаймні активністю Юлії Володимирівні не поступалася. А чим поступалася, ми не скажемо, - аби не отримати від Марченка, а то і від самої Наталії Михайлівни, банально по пиці. Тому що по-зрадницьки спливає в пам'яті гострий вітренківський підбор, який трощить масивний череп поваленого на підлогу депутата Мовчана... Різдвяна казочка про "колекційні туфлі" відпочиває.
"Ганна на шиї"
Але не будемо про сумне. Тепер протягом чотирьох років українських парламентарів ніхто не битиме. Із гуманістичної точки зору, це добре, із загальнополітичної - не дуже, але що маємо - тим тішимось.
Тим більше, що втішатися є чим. Ось, наприклад, Ганна Антоньєва. Хто не знає Ганни Петрівни - крок уперед. Про "Артеміду" - горілка така - чули? Пані Антоньєвої робота. Звичайно, вона не сама її жене, але, як може, забезпечує колег товаром першої необхідності. Проте політичну кар'єру (якщо так це можна назвати) Ганна Петрівна побудувала не лише завдяки "Артеміді", й у політику в'їхала на горбу Володимира Яворівського, спочатку увійшовши до його Демократичної партії, потім - прибравши до рук і залишивши пана Володимира з носом. Чи то за Яворівського, чи то за "Артеміду" - таких тонкощів ми не знаємо, - але 1999 року від УПЦ Московського патріархату Ганна Петрівна отримала срібний орден Святої Анни другого ступеня. Зараз вона є членом Комітету з питань екологічної політики, Яворівського не б'є, сидить у ВР тихо. Що конкретно робить у парламенті Ганна Петрівна, окрім того, що є окрасою фракції Реґіонів, сказати важко.
До речі, по-дібних окрас реґіони мають донесхочу. Починаючи від голови фракції Раїси Богатирьової. От, приміром, Тетяна Дмитрівна Бахтєєва. Заслужений лікар України. Нагороджена орденом Княгині Ольги третього ступеня. Як у тому дитячому віршику: "Знак ҐТО на ґруді у нєво. Больше нє знают о ньом нічєво". Нещодавно лави реґіоналів поповнилися ще одним жіночим тілом - місце вибулого до Нацбанку Сергія Тигипка посіла молода і перспективна Юлія Чеботарьова, про урочисте входження до депутатського загалу якої ми з пієтетом писали місяць тому.
...А от ще дві парламентські орденоносиці, між якими багато спільного: Катерина Ващук і Тетяна Засуха. Обидві депутатки отримали однакові нагороди, а саме ордени "За заслуги" першого і другого ступенів. Обидві тягнуть у ВР другий термін. Вийшли вони із народу. Діти сім'ї трудової. Знайдіть п'ять розбіжностей. Даю підказку: перша - заслужений діяч сільського господарства, була головою Аграрної партії і членом Комітету з аграрної політики при Президенті України, друга - зооінженер, голова агрофірми "Світанок". У парламенті Тетяну, на відміну від Катерини, не видно і не чути, що говорить про її неабияку особисту скромність.
...Але всі ці орденоносиці блякнуть перед однією могутньою постаттю Валерії Заклунної, відомої актриси театру і кіно, лауреата купи премій, орденів "Знак пошани" та "За заслуги" ІІІ ступеню, а також 4 медалей. Приклад пані, пардон, товариша Валерії прекрасно ілюструє згубну тенденцію митців йти у політику. Згубну - тому що на основному місці роботи - себто у мистецтві - від них набагато більше користі і зовсім ніякої шкоди. Причому, кого не візьми: московських - Міхалкова та Говорухіна або наших - Заклунну і Білозір. Останні так активно працюють за фахом, що на законотворчість часу просто не залишається. Цікаво, чи беруть вони з собою у концертні тури і гастролі картки для голосування? Чи колегам залишають?
Наша Ліля
пише вірші...
З особливою ніжністю хочеться згадати про Лілію Григорович - цю справжню берегиню Українського народного руху та "Нашої України". Ось деякі факти з її допарламентської біографії. Пані Лілія розпочала свою громадсько-політичну діяльність з 1990 року, коли стала фундатором і головою крайового братства Апостола Андрія Первозванного. У 1995 році вона - член проводу НРУ й одночасно - член комітету з охорони материнства і дитинства при Президенті України. У 96-97 - заступник міністра у справах сім'ї та молоді, представник України у виконавчий раді дитячого фонду ООН "ЮНІСЕФ", заслужений працівник охорони здоров'я. Про материнство пані Лілія знає не з чуток, бо сама має двох синів - 88 та 84 рр. народження. Уявіть собі, яку мужність, яку непохитну громадянську позицію повинна мати жінка, щоб, забувши про двох малолітніх дітей, наважитися принести себе в жертву ідеалам демократії. Мається на увазі спроба публічного самоспалення, що намагалася вчинити пані Ліля під час "церемонії" відставки Ющенка з посади прем'єра. Страшно подумати: а якби їй це вдалося! Втім, немає лиха без добра. Тепер вороги знають, що пані Ліля за ідею може все. Окрім того, у вільний від дітей, засідань і самоспалень час вона пише вірші. Ми їх, правда, не бачили, але уявити неважко.
