Монументальний Тигипко

25 марта 2003%, 14:05
 НП Источник: Политика и культура (Украина)
(Орест СОХАР)

ПіК з'ясовував, у якому "кайфі" живе головний банкір країни

Лише у березні глава Національного банку України Сергій Тигипко став усміхатися перед камерами. "Я повинний випромінювати оптимізм, тому що це впливає на стабільність гривні", - жартує головний банкір країни, демонструючи впевненість у собі.

Він - на коні; точніше кажучи, він грамотно і спритно осідлав одразу двох конячок, що у майбутньому можуть довезти його до адміністративного успіху, популярності й підняття кар'єрними сходинками: перша конячка - "модна" нині боротьба з відмиванням грошей,

друга - перетворення банківської системи з елітарного інструмента ринку в доступний для середнього українця, щоб той не тільки сміливо клав гроші на депозити, але і мав можливість брати дешеві кредити. Тигипко ставить на рядового громадянина, сподіваючись, що той у майбутньому поставить на нього.Хоча сам Сергій Тигипко в розмові з ПіКом заперечує, що його декількамісячну діяльність

на посаді глави НБУ можна коментувати саме так. "Двох коней одночасно не осідлаєш, інакше вилетиш із сідла. Я розумію, що це сказано образно, але сидіти на двох конях, як і гнатися за двома зайцями - неефективно. Тому ні на яких конячок, як ви говорите, я не ставлю", - каже головний банкір країни. Та хоч що б говорив Сергій Тигипко, він один із небагатьох вищих посадовців країни (якщо не єдиний), над чиїм іміджем працюють не з кувалдою та ломом, а значно тоншими політичними інструментами. Ця монументальна пропаганда ще не вилилася у високі рейтинги, але, як каже народ, скоро робиться, сліпе родиться. З усього можемо робити висновок, що прізвище "Тигипко" звучатиме ще у розкладах напередодні президентських виборів. І якщо він не дотягне до важковагової групи кандидатів у Президенти, то цілком може претендувати на почесне прем'єрське крісло

Тигипко нині не політик. Нині він реформатор

- Погодившись балотуватися на посаду глави Нацбанку, Ви пояснили свій крок так: мовляв, краще "Нацбанк у руках", бо шансів стати главою уряду небагато. Виходить, перед Вами стояла мета обійняти одну з найвищих посад країни, і вже "на місці" Ви визначились, яку саме?

- Я розумів, що парламентській більшості потрібно розходитися, бо призначення прем'єр-міністра - це питання більшості. Досягти згоди можна було завдяки компромісу - поняттю, яке в Україні не дуже й то люблять та розуміють, у політиці - зокрема.

Додам, що портфель глави НБУ в політичний пакет для розгляду депутатами більшості вносив не я. Хоча, якщо говорити відверто, то посада ця була для мене дуже цікавою. Одинадцять років тому я сказав собі: "Буду банкіром!". Керівництво Нацбанком - це пік некомерційної банківської кар'єри. І я зробив вибір. Не запрограмував себе на посаду, а саме, повторюсь, зробив вибір. У мене немає чіткого плану кар'єри, складеного раз і назавжди. Час від часу виникають якісь бажання, які я намагаюся втілити в життя.

- Вашу нинішню діяльність не можна віднести тільки до сфери фінансів, відчувається, що політичні мотиви Вам також не байдужі. Й ефективна робота медіа-команди, яка розносить по ЗМІ інформацію про кожен Ваш крок, - тому доказ. Ви вибрали два такі показові напрями в діяльності НБУ, що можуть забезпечити підтримку як Заходу, так і електорату. Само по собі напрошується запитання: у разі вдалого збігу обставин чи вважаєте можливою для себе участь у наступних президентських виборах?

- Хочу підкреслити, що сьогодні я працюю не як політик, а як реформатор. Вважаю, щоб мати підтримку народу, потрібно бути зрозумілим для людей, пояснити їм, що ти, власне, робиш. Якщо мені це вдасться, ми одержимо дуже низькі ставки кредитування фізичних осіб, населення. Якщо цього не відбудеться, то я сам захлинуся в цих змінах, мене легко буде задавити політично. Я добре це розумію, тому що в ролі реформатора, котрий робив якісь незрозумілі для громадськості речі, я вже побував. Відтак зараз я на всі сто відпрацьовуватиму цей пі-ар... Мені однаково, обвинувачуватимуть мене в проведенні політичної кампанії чи ні. Мені треба зробити конкретну справу, я поставив собі таку мету, і я це зроблю.

Що стосується президентських виборів, то мені потрібно дуже сильно захотіти, щоб зважитися на такий серйозний крок. Але, повірте, сильного бажання в мене немає, навіть на 5% немає... А захотіти треба на всі 100%, щоб аж вивертало зсередини, щоб жити не міг, спати не міг. Отоді можна стати Президентом.

Сьогодні мені дуже комфортно: я маю гарну роботу, яку вважаю професійною, вона мене розвиває, окрилює, до того ж вона дуже потрібна людям. Я це відчуваю! І повірте, для мене життя - це не тільки щаблі кар'єрної драбини, які треба подолати. Мені необхідно одержувати кайф від того, що я роблю конкретну справу, яка дає класний результат для мільйонів людей.

Поки що я перебуваю в цьому кайфі. Я його отримую, я живу цим.

Чи можна вірити вчорашньому голові партії, коли він говорить про здатність відмовитися від політики?

- Сергію Леонідовичу, щиро кажучи, важко повірити, що на цій посаді у Вас немає жодних думок про політичні цілі. Несподіване адміністративне зниження кредитних ставок для населення - цьому доказ.

- Робота з населенням є дуже важливим моментом для розвитку внутрішнього ринку, а отже, й підтримки економічного зростання загалом. Крім того, ми створимо передумови для поліпшення умов життя громадян. Я вважаю прямим обов'язком НБУ зменшення ставок кредитування, подовження термінів кредитування, збільшення обсягів кредитування, для населення в тому числі.

Для цього є добрі передумови: за останні два роки у грошово-кредитній політиці ми бачимо стабільність гривні, і на тлі позитивних макроекономічних показників спостерігаємо зростання довіри з боку населення, тоді як розвиток банківського сектора дещо загальмувався. Тому ми і розробили комплексну програму розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки, одним зі складників якої є підтримка кредитування населення. Усі розуміють, що цей сектор має розвиватися швидше. У нас же із загального обсягу кредитів тільки 7,9% видано населенню, тоді як у країнах Західної Європи - 50%.

- Звучить життєствердно. Але ставки кредитування залежать від ставок депозитів. І від зниження депозитних ставок постраждає те ж населення.

- Треба враховувати, що сьогодні кількість людей, які потребують кредитів, значно перевищує кількість клієнтів, які відкрили депозитні рахунки. Крім того, вітчизняна система одержання прибутку від депозитів трохи перекручена. Порівняйте, які ставки на Заході, а які - у нас. При тому, що гривня досить стабільна, заробляти на ній 15-18% - неправильно. Це навіть небезпечно для країни, тому що на нас може ринути спекулятивний капітал (процес стримують тільки певні політичні моменти).

У розробленій програмі ми передбачили, як зробити кредити населенню доступнішими, в тому числі й завдяки зниженню ставок.

- І які шанси цієї програми на успіх? Якось Ви говорили, що для впровадження задуманого потрібна величезна політична воля. Є якісь проблеми?

- Дуже багато чого залежатиме від рішень Верховної Ради. Це і захист прав кредитора, і прийняття декількох законів, зокрема про іпотеку, про лізинг. У програмі передбачено понад двадцять змін у законодавстві.

- До якого рівня можуть упасти ставки до кінця поточного року? Наскільки реальні кредити під 7% річних у гривні, про що Ви якось говорили?

- На 7% річних у гривні до кінця цього року ми, звісно, не вийдемо. Реально зможемо досягти 12-15% річних. При таких процентних ставках та ж Польща свого часу демонструвала стійке економічне зростання. Якщо можливості бізнесу істотно розширяться завдяки прийняттю законів про захист прав кредиторів, про іпотеку, про лізинг, - ставки падатимуть і далі.

- Які політичні ризики можуть загрожувати цього року стабільності гривні?

- Вважаю, що для банківської системи найбільший ризик напередодні президентських виборів - це неконструктивна робота парламенту. Якщо ВР знову розсвариться, ми не одержимо очікуваної парламентської підтримки.

- А ставлення до гривні з боку уряду та експортерів не містить загроз? Адже новітня історія країни - це історія конфліктів фінансистів з урядом і експортерами стосовно стабільності гривні.

- Невелика ремарка: у нас немає конфлікту - є визначені розбіжності з деяких питань. І це - абсолютно здоровий робочий момент, тому що в кожної сторони є своя позиція. Погано, коли розбіжностей немає. Сьогодні уряд, скажімо, хотів би побачити в бюджеті заплановані ВР 700 млн. грн. Я, у свою чергу, пояснюю, що Національний банк - не комерційна організація. Якщо я зараз поставлю перед НБУ завдання заробляти гроші, то знизиться економічне зростання і зменшиться надходження до бюджету. Теоретично ми можемо заробити ці гроші. Але за рахунок чого? Якщо збільшимо ставку рефінансування, то стиснемо пропозицію грошей, і банки до нас постійно звертатимуться по грошову масу. Якщо, наприклад, ставка Нацбанку досягне 15% і через рефінансування комерційних банків "закачати" туди три-чотири млрд. гривень, то свої відсотки НБУ отримає. Але це одразу ж підніме ставку реального кредитування. Ринок відреагує моментально. Ми знову вийдемо на ті ж 25-30% по кредитах. Хто від цього виграє?

Що стосується експортерів, то ми повинні говорити не про номінальний, а про реальний курс гривні. По-перше, треба брати до уваги не тільки долар, але і валюти тих країн, у які ми експортуємо товари, - рублі, євро. По-друге, треба обов'язково враховувати інфляцію. Адже на курсовій різниці виробник може виграти відсотка два на світових ринках, але, у той же час, внутрішні ціни підскочать відсотків на десять. А зв'язок між оптовими цінами для виробничого сектора і курсом прямий, адже всі ціни прив'язані до долара.

Парадоксальна ситуація: послаблюючи гривню, ми ніби створюємо кращі умови для експортерів. Але практично завжди, коли ми девальвували гривню, не піклуючись про інфляцію, ціни, виходив зворотний ефект - конкурентоспроможність наших товарів тільки погіршувалася. Коли ж ми витримали ціни, то одержали колосальний приріст конкурентоспроможності наших товарів - понад 10%.

НБУ знатиме, хто стоїть за кожним з банків. І гнатиме банкірів з політики

- Чи є життя після санкцій FATF?

- Навіть при санкціях FATF життя є. Адже банківська система працювала і працює, якогось особливого дискомфорту клієнти не відчувають. Ситуацію удалося переломити завдяки досить радикальним і своєчасним рішенням парламенту.

У НБУ розроблена програма, у якій чітко і докладно розписано, чим має займатися кожен департамент НБУ до 10 липня (до набрання чинності відповідних законів, прийнятих ВР). Також ми навчимо комерційні банки усього, що потрібно буде робити в даній ситуації. Потім почнеться реальна робота.

З 10 червня НБУ почне тотальні перевірки всіх комерційних банків, включаючи їхні філії, на предмет дотримання законодавства.

- Чи встигне Україна до наступного засідання FATF восени продемонструвати успіхи в боротьбі з відмиванням грошей, аби державу викреслили з чорного списку?

- Нам цілком достатньо двох місяців для демонстрації працездатності системи.

- Чи налаштовані Ви на зменшення політичних ризиків і чи здійснюватиметься контроль за власниками банків надалі?

- Ми повинні знати імена реальних власників банків: хто за ким стоїть. Нас не влаштовують юридичні особи, нас влаштовують імена - кожного засновника, кожного акціонера. Таку інформацію ми вже практично зібрали. У рамках боротьби з відмиванням грошей будемо вимагати того ж від комерційних банків стосовно їхніх клієнтів, особливо тих, у яких будуть сумнівні платежі.

- А що Ви робитимете з цією інформацією напередодні виборів? Адже чимало власників банків будуть впливовими гравцями у президентських перегонах. Тому мимоволі НБУ може бути втягненим у політичні розбірки.

- Я не збираюся втягуватися у них з жодною із команд. Банківська система - це не поле для розбору політичних польотів, такі баталії можуть похитнути ринок на багато років уперед. Я постараюся зробити все, аби банки залишалися поза політикою.

- Але, погодьтеся, гроші на вибори будуть іти не тільки у валізах, але і через банківські рахунки...

- Повною мірою проконтролювати ці гроші неможливо, адже до кінця неможливо визначити, йдуть вони на політику чи на бізнес. Бізнес має чимало можливостей перевести гроші з банківських рахунків в готівку. Тому я закликаю банкірів мінімально займатися політикою. Це ризики, які небезпечні серйозними наслідками для банків.