Орест СОХАР
Нулів у кишенях українців побільшало
Податківці звітують про зростання кількості мільйонерів на душу населення. Якщо в 2000-му році було 62 задекларовані мільйонери, то 2001-го - вже 170. На 2002-й остаточних відомостей ще немає, але працівники ДПА запевняють: нулів у кишенях українців побільшало
Національна гордість
багатіїв
Начальник управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової адміністрації України Сергій Лєкарь обіцяє завершити "інвентаризацію" вітчизняних мільйонерів десь до кінця червня, прогнозуючи зареєструвати їх не менше, ніж торік. За словами податківця, в країні набагато більше громадян, котрі можуть вважати себе напівмільйонерами. Правда, число їх не розголошують. "Найголовніше, що люди в Україні вже не бояться декларувати великі доходи. Вони з гордістю платять податки в своїй країні", - каже пан Лєкарь.
Завдяки магістрам з податкового відомства, нам вдалося з'ясувати, що таке гордість українців: заробити 10 гривень, задекларувавши 15 копійок. Прізвища декількох українців значаться в європейських рейтингах мільярдерів, акції найліквідніших підприємств порозсовувано по кишенях ватажків найактивніших фінансово-політичних груп. А податкова, як з писаною торбою, носиться з пригорщею офіційних мільйонерів. Звісно, що лідери цих угруповань з гордістю задекларують два-три мільйони гривень при реальних активах у 100-1000 разів більше. Причому декларації деяких політичних зірок гордо світять, але бюджет зовсім не гріють, бо ті зірки декларують доходи від цінних паперів, з яких податки не сплачуються. Тому коли якийсь політичний мільйонер каже, що він сплатив податки з 6-ти мільйонів гривень, то варто було б запитати, скільки саме нещасних копійок з тих мільйонів надійшли до бюджету.
Нині в країні значно більше власників авто вартістю за 200 тис. дол. (що в гривневому еквіваленті й відповідає мільйонові), ніж офіційних мільйонерів. А тисяча-друга бабусь в околицях Києва володіють нерухомістю по мільйону доларів і більше. Але ці бабусі декларацій, мабуть, не здають, тому податкова про них нічого не знає.
Насправді, податки до бюджету нині сплачують або бідні і дурні, або заможні і дуже мудрі. З першими все більш-менш зрозуміло, а от про багатих варто поговорити окремо. Взяти хоча б членів клубу мільярдерів за версією польського журналу "Wprost": двоє з цієї трійки зараз активно переймаються легалізацією частини свого бізнесу та намаганнями зробити його прозорим. Так, після публікації у польському тижневику рейтингу східноєвропейських мільярдерів (де капітал Ахметова було оцінено в 1,7 млрд. дол.), сам Ринат Ахметов через деякий час вперше привселюдно визнав свою причетність до частини відомої бізнес-імперії. Зокрема, визнав себе акціонером компанії "Систем Кепітал Менеджмент", що володіє акціями багатьох підприємств. Серед них - пивзавод "Сармат", Харцизький трубний завод, Єнакіївський металургійний комбінат, компанія DCC. Згідно з нашими джерелами, Ахметов активно перепозиціоновує свою бізнес-імперію, намагаючись вивести її з тіні донецьких териконів. Зокрема, близький до Ахметова футбольний клуб "Шахтар" найняв страшенно дорогих, але авторитетних консультантів для просування клубу на міжнародній арені. Ці ж фахівці працювали і з броварами, й зі сталеварами, даючи рекомендації з цілого комплексу питань: починаючи від організації управління і завершуючи порадами з підвищення прозорості бізнесу.
Подібну політику проводить і близька до Віктора Пінчука корпорація "Інтерпайп". У цій промислово-фінансовій групі сформовано потужну команду з російських топ-менеджерів, на чолі котрої стоїть колишній віце-президент "Альфа-банку" Євген Бірштам. Останній сам по собі вважається досить заможною людиною, і співрозмовники автора навіть не могли уявити, якою платнею Віктор Пінчук міг звабити його з білокам'яної до Дніпропетровська. Але цей фахівець, подейкують спостерігачі, вартий великих грошей, бо здатен одним своїм іменем вічиняти двері у високі кабінети світу цього.
Тут читач з Крижополя може логічно запитати: чому ці олігархи з жиру бісяться, викладаючи шалені гроші за якусь дурну прозорість? А тому, що вони стурбовані долею свого бізнесу у майбутньому, далеко за межею 2004 року. Щоб розвивати бізнес-імперії, нинішнім номенклатурним бізнесменам потрібно ставати справжніми ринковиками, виходити на західні ринки капіталу... для цього, в свою чергу, українці повинні бути зрозумілими для європейців. Крім того, пристойні західні бізнесмени не дадуть кредит у 100-200 млн. дол. під заставу фракції у Верховній Раді, їх партнер з України повинен показати, скільки він "коштує". А для цього треба ставати легальним олігархом. Тому не виключено, що слідом за Росією, де Потанін, Абрамович, Алікпєров, Ходорковський давно легалізували свою причетність до конкретних капіталів, процес офіційного усиновлення бізнесу почнеться і в Україні.
Легалізація капіталів передбачає і відносно чесну сплату податків. Звісно, що, як говорять американці, тільки дурні відраховують податки до державної скарбниці за повною ставкою, але описаний нами вище процес передбачає збільшення як планки для рекордсменів (наприклад, податкова тішитиметься уже не мільйонерам, а мультимільйонерам, наприклад - стомільйонинникам), так і їх кількості. Про майбутнє свого бізнесу в цій країні думають не тільки Ахметов з Пінчуком, а й значна частина бізнесменів рангом нижче. І характерно, що цей процес відбувається добровільно-явочним порядком, нинішня владна команда до нього не має жодного стосунку. Тому не варто дивуватися, що саме підприємці-політики, котрі з тих чи інших причин вирішать сплачувати податки, підштовхнуть уряд до податкової лібералізації.
До речі, поведінка згаданих членів "клубу мільярдерів" принципово відрізняються від тактики їх колеги Віктора Медведчука. Здавалося б, Медведчук набагато просунутіший, ніж оті двоє, і давно не боїться показувати свої мільйони. Але декларує він переважно доходи від цінних паперів. Крім того, нам нічого не вдалося з'ясувати про зусилля Віктора Медведчука, скеровані на прозорість чи то свого бізнесу, чи то причетності власної персони до нього.
Міністри почали думати
про "завтрашній" день
Для нинішнього податково-декларативного сезону характерна ще одна деталь: урядовці, міністри починають витягувати з "панчохи" свою власність. Вони ще не готові декларувати відверто усіх своїх доходів, аби чого доброго їх не звинуватили в корупції, але нерухомість, автомобілі, банківські рахунки потроху декларують. Ці пани офіційно, через банківські рахунки продають свої дачі та квартири, і так само офіційно купують нові міські чи заміські помешкання. У такий спосіб вони створюють кожен свою фінансову історію, аби потім пояснити, звідки взялися у них певна кількість квартир у п'ять гектарів чи вісім мерседесів при зарплаті 30-40 тис. гривень на рік.
Одже, читаємо декларації. Так, міністр Н. при річному доході 21,649 тис. грн. (разом з матеріальною допомогою у 2,902 тис. грн.) володіє некислим джипом "Лендровер", дружина має дещо слабший джип "Сузукі Вітара", а також кімнатне авто "Таврія ЗАЗ-1102". При активній експлуатації цих машин доходу міністра може не вистачити навіть на обслуговування всієї цієї техніки, навіть якщо враховувати 8,4 тис. грн. сукупного доходу дружини пана міністра.
Інший урядовець разом з сім'єю володіє ВАЗ-2103, двома автомобілями "Опель-Омега", і ще "Сузукі". Задекларований дохід цього пана становить 25,651 тис. грн., і, звісна річ, як і його попередник, рахунків у закордонних банках не має. Це, власне, найхарактерніші податкові звіти високих посадовців. Хтось з них заявив про два рахунки у банках, інші - про володіння цінними паперами, треті - будинок в 1,5 тис. квадратних метрів.
На думку спостерігачів, декларування майна - це перша ластівка того "завтра", коли ХТОСЬ почне цікавитися навіть і в міністрів, скільки вони заробляють, і на скільки вони живуть. З поведінки наших героїв можна робити висновок, що це завтра не за горами.
Коли бідні не можуть
збільшити надходження до скарбниці -
заможні проводять
податкову реформу
На відміну від підприємців, у чиновників на разі немає сенсу перейматися проблемами легалізації своїх доходів. Добре з цього приводу сказав народний депутат Степан Гавриш. Припустивши, що в тіньовому секторові виробляється мінімум ще один ВВП, пан Гавриш підвів до думки про бідних міністрів, котрі мають по дві-три дорогі машини, декілька будинків, оформлених на кого завгодно. "Тому ми повинні створити нову систему політичної моралі, - продовжив він думку. - Нинішня влада не спроможна зробити цього, тому що дві третіх тіньової економіки породжують не менше двох третин корупції".
Податкова реформа назріла в суспільстві. Податків незаможних верств уже не вистачає, аби профінансувати усі видатки державного бюджету. Тому урядовці цілком серйозно замислюються над тим, як запустити свої податкові щупальця в ті фінансові зони, в які досі не ступала нога податківця.
Але поки реформа не відбулася, ДПА знайшла напіввихід. Її фахівці таки стягуватимуть податки з верстви заможних, точніше з тієї частини, котра заробляє свої гроші у світлій частині економіки: з футболістів, співаків та близьких до них "світлих" заробітчан. Зокрема, першими примусовий курс гордості сплати податків пройдуть футболісти. Як заявив пан Лєкарь, ДПА "провела позитивну роботу з деякими футбольними командами відносно сплати податків". "Є спортсмени футбольних команд, які отримують в місяць і понад 5 тис. грн., і 10 тис. грн., - сказав податківець. - Зрозуміло, що це не кінцева сума, але позитивні фактори вже є".
Тим часом уряд ініціює проект Податкового кодексу, згідно з яким замість нинішніх п'яти ставок оподаткування (10, 15, 20, 30 і 40 відсотків від отриманого доходу) на найближчі три роки вводитиметься єдина - 13 відсотків. Згідно з цим документом, і злидарі, і заможні платитимуть менше. А платників стане більше. Але чи вплине цей процес на зменшення кількості "сиріт", ми ще побачимо.
