ОДНІЄЮ з найважливіших функцій влади, якої очікує від неї народ, є здатність ефективно та вправно керувати країною в рамках повноважень, прописаних у законах і Конституції.
Тобто добра влада не заступає за межі правової держави, а навпаки, жорстко виконує належне, насамперед свої зобов▓язання. І, звісно, вчасно дає по руках тим, хто у владній вертикалі ганьбить її високу народоправну місію, дискредитує владу народу неправедністю.
Про одну з граней неправедності - корупцію - написано вже так багато, що, здається, клавіатури зчовгалися до основи. Віз значною мірою стоїть на місці, ба навіть неозброєним оком видно, що хамство чиновників, які було принишкли після помаранчевої революції, повернулося на круги своя, а за переляк свій тепер правлять більше. Інфляція ж бо, ціни на м▓ясо зросли - таке враження, що вони лише м▓ясо жеруть, і жодного вегетаріанця між ними немає.
Що ж, проблема корупції комплексна, її не вирішиш без масового бажання всієї нації твердо показати дулю хабарникам і політикам, які цю корупцію допускають. Але перші кроки можна було б зробити вже давніше, якби в нас була тверда та послідовна влада. Та де ж їй узятися, якщо горстці політичних ідеалістів доводиться виконувати завдання на кшталт Мюнхгаузенової спроби витягнути себе самого з болота (тобто вчинити фізичну дію, не маючи точки опори).
Ось лише декілька прикладів. Перший підказала стаття Тетяни Коробової на "Оглядачі". Президент Ющенко свого часу чітко заявив: коментувати проблеми зовнішньої політики від імені держави мають право тільки він сам, прем▓єр-міністр і міністр іноземних справ. Логічно і виправдано, особливо в момент, коли відбувається трансформація багатьох пріоритетів. І на тобі - не встиг А. Кінах добре загріти місце секретаря РНБОУ, як уже ляпнув ганебне: "Для нас принципово важливою є ця чітка позиція України - жорстко протидіяти міжнародній ізоляції Білорусі". Ляпнув більш-менш у ті дні, коли наша держава приєдналася до низки резолюцій Європарламенту щодо тоталітарного режиму Лукашенки.
І що Президент? Може, зняв "тишайшого" головного підприємця та промисловця з посади? Чи бодай покартав його? Та ні! Не царська це справа "бардак" боярський розрулювати. А царська це справа - терпіти справжнісіньке знущання Верховної Ради, яка вчора забалотувала ганебними 148 голосами президентський проект змін до Житлового кодексу, який відповідає не інтересам знахабнілих ріелторів, а лишень Конституції?!
Інший, не менш показовий випадок - кадрові ігрища в МВС. Під час візиту делегації Міжнародної Амністії в Україну, пов▓язаного з проблемою тортур у міліцейських відділках у перші три доби після затримання, лондонські гості зустрілися з міністром
Ю. Луценком. Розмова зайшла про конкретні випадки, і міністр констатував, що винуватих у рекетирських нападах міліціонерів з органів звільнили. Мовляв, це й є для них покаранням (?!), і накази про це давно підписано. В амністерів були інші дані, й після одного лиш дзвінка в Чернігів виявилося, що мають рацію саме вони: наказ наказом, а "доблесні" шанувальники мордобою й далі любесенько працюють. І таких фактів у системі начебто правоохоронних органів - греблю гати.
Яка з усього того мораль? Хлів кучмістської України страшенно запущений. Потрібно радикально чистити його. І єдиний спосіб - рішучі, тверді дії. Послідовність, попри лемент про "політичні переслідування". Усунення всіх, хто не хоче належно працювати. Нехай не відразу, поступово, але крок за кроком і невідворотно. Бо обрив уже перед нами. І зовсім мало зосталося, аби справдився похмурий прогноз американського Фонду миру, й Україна перетворилася на fall country - жахливий анархічний терен на кшталт Сомалі, де насправді влади не має ніхто.
Андрій Павлишин
