Минулого тижня, десь так між середою та п'ятницею, валідолу в аптеках країни значно поменшало. Зате побільшало в кишенях тих, для кого вівторок 4 лютого став воістину чорним днем календаря. Саме цієї похмурої, нещасливої доби Леонід Кучма підписав указ "Про заходи з посилення контролю за декларуванням доходів особами, що уповноважені виконувати функції держави"
Цей шедевр законотворчої думки передбачає цілу систему заходів контролю з боку держави за доходами та видатками держслужбовців та претендентів на теплі держслужбові місця. А надто - за декларуванням вказаних грошових потоків. Така система має сприяти "дальшому (!) посиленню боротьби з приховуванням доходів від оподаткування та корупцією". Для цього треба визначити "коло осіб" (ніби і так не зрозуміло), які мають звітувати про геть усі доходи та майновий стан - свій і членів родини, "мінімальні витрати на придбання майна, оплату виконаних робіт і наданих послуг". Тому що перевищення визначеної суми цих витрат (насправді вона ще ніким не визначена і невідомо, за якими критеріями визначатиметься) якраз і дає підстави для запровадження цього самого державного фінансового контролю, стрижнем якого є "спеціальна", або додаткова декларація, яка надається не кому-небудь, а "на вимогу органу державного фінансового контролю за декларуванням та витрачанням доходів про обґрунтування джерел походження та розміру сум...".
Правда, згаданий орган контролю (як і додаткову декларацію) також треба винайти і, знов-таки, визначити його повноваження та права самих контролерів - теж, до речі, чиновників-держслужбовців (цікаво, а хто їх перевірятиме?). За злісне ухиляння від декларування свого добра або будь-які задекларовані брехливі дані указ передбачає юридичну відповідальність, дотримання якої забезпечуватимуть наші доблесні силовики. Але зовсім не силовими методами, а, як ви уже, певно, здогадалися, конституційними.
Безперебійне функціонування такої системи доручено забезпечити Кабінету Міністрів, ДПА та Нацбанку України, а правову базу має створити Верховна Рада - звісно, шляхом прийняття відповідного законопроекту. Тобто законодавчо встановити "бар'єри для зловживання у цій сфері та відповідальність за порушення його вимог".
Думаю, причина настільки палкого прагнення Леоніда Даниловича боротися зі своїми адептами з виконавчої та законодавчої влад проста, як все геніальне, і полягає в тому, що у момент протиборства усієї країни із сумно відомим FATFом Президент вирішив не стояти осторонь проблеми і внести особисту лепту у святу для кожного прогресивного громадянина справу боротьби з корупцією. І вчинив абсолютно правильно, (особливо як для людини, яка хоче хоч трошки підрихтувати свій імідж). А що цілу касту найкращих синів і дочок вітчизни посадив на пігулки, то хто ж їм лікар?
Але чиновникам усіх ґатунків, які нібито отримали від Президента чорну мітку, насправді не варто хвилюватися і передчасно садити собі печінку вітчизняними виробами фармакологічної промисловості. Бо:
По-перше, тому, що тема ця а) стара як світ, і минулі намагання її розкрутити ніколи ні до чого не призводили, оскільки б) вона абсолютно провальна за визначенням, адже будь-який справжній фінансовий моніторинг у наскрізь корумпованій державі у принципі неможливий. Не можуть чиновники жити на 700 грн. і спокійно дивитися на мільйони, котрі лежать під ногами.
По-друге, указ сам по собі декларативний і не має жодної юридичної сили, аж поки не матеріалізується у вигляді закону "стеження за чиновниками". А цього доведеться чекати довго, адже в переліку законодавчих актів, внесених на розгляд третьої сесії, цей документ, покликаний подолати повторне друге читання, значиться не серед невідкладних, а лише у графі "Питання, які доручено підготувати і доопрацювати для розгляду на сесії". Характерно, що Президент у своєму указі лише делікатно пропонує ВР прискорити прийняття цього закону, але зовсім не наполягає.
По-третє: ані в указі, ані в законі (якщо він все-таки буде прийнятий, що, повторюся, малоймовірно) не виписано чіткого механізму здійснення фінансового контролю, тобто того, як це має виглядати - ну, окрім заповнення спеціальних декларацій. (Навіть такого положення, як у законі про відмивання брудних грошей, згідно з яким при купівлі занадто коштовної речі громадянин має звітувати, звідки у нього ці скажені гроші.) А коли немає чітких правил - є багато простору для фантазії.
Отже, слуги народу поки що можуть спати спокійно - принаймні до наступних президентських виборів. А щоб життя медом не здавалось, все-таки про всяк випадок слід пам'ятати, що, згідно із законом Мерфі, якщо якась неприємність може з вами трапитись, вона таки обов'язково трапиться.
