Українських політичних біженців Буш пустив з простягнутою рукою

03 июня 2003%, 10:51
 НП Источник: Политика и культура (Украина) Персоны: Кучма Л. Д., Луценко Ю. В.
Тетяна ЧОРНОВІЛ

Злидні викорінюють опозиційні настрої

Українських політичних біженців Буш пустив з простягнутою рукою

У США отримали політичний притулок декілька знакових фігур "касетної справи". Зокрема, колишній майор президентської охорони Микола Мельниченко, дружина вбитого журналіста Мирослава Гонгадзе і колишній народний депутат України Олександр Єльяшкевич. ПіК вирішив з'ясувати, як вдалося облаштуватися нашим знаменитостям за океаном

Мельниченко не має навіть пістолета

"Микола Мельниченко всім своїм виглядом намагається переконати співрозмовника, що йому напрочуд добре живеться у Сполучених Штатах, мовляв, грошей купа, жодних побутових проблем. Для підтвердження своїх слів Мельниченко задоволено ляскає по кишені, де лежить тугий гаманець. Хоча українська опозиційна громада Вашинґтона чудово знає, що в цьому гаманці може бути все що завгодно, тільки не гроші", - розповідає керівник сайту "Майдан" Михайло Свистович, який нещодавно зустрівся з екс-майором під час своєї поїздки до США.

Слова Свистовича підтверджують і два "приятелі" майора Мельниченка - депутати Тарас Чорновіл і Юрій Луценко. "Я не сказав би, що сім'я Мельниченка дуже бідує, але переймається тим, як ощадливо розподілити свої фінанси. Ніяких зайвих трат, все раціонально планується", - говорить Луценко. "Що стосується якогось соціального забезпечення, то політичні біженці не мають жодної особливої підтримки, їм доводиться забезпечувати себе власними силами і це досить-таки важко. При тому вони знаходять способи, щоб вижити", - додає Чорновіл.

Мешкає Мельниченко навіть не в самому Вашинґтоні, де ціни на квартиру йому не по зубах, а сусідньому штаті Вірґінія. "Треба три міста проїхати за Вашинґтоном, щоб туди добратися. Правда, є один плюс - туди ходить метро, після якого потрібно їхати ще й автобусом", - розповідає Тарас Чорновіл, який декілька разів ночував в екс-майора. Хоча оренда помешкання, яке у нас прийнято називати "гостинкою", обходиться недешево: на житло і дорогу до столиці витрачається майже вся державна допомога політичного біженця. Помешкання, за свідченням Чорновола, скромне навіть за українськими мірками. Це двокімнатна квартирка з маленькою кухнею, де друга кімната, яка, очевидно, планувалася, як гардеробна, не має вікон. Тепер це спальня доньки Мельниченка. У квартирі мінімум меблів. "Разом з тим житло досить охайне і затишне, особливо впадають у вічі гарні ікони на стіні", - говорить Юрій Луценко, якому також доводилося ночувати в майора. Харчується сім'я Мельниченка за українською традицією: купує продукти, готує вдома звичні страви. Так дешевше, хоча американці більше полюбляють відвідувати фаст-фуди та ресторани.

Одягається ж майор, навпаки, по-американськи: звичний одяг колишнього охоронця Президента - джинси і футболка. Це також економія коштів. "Так по-простому одягнений, Мельниченко навіть відвідує різні урядові істанції. Однак для Вашинґтона така форма одягу не є показником незабезпеченості. Офіційні зустрічі без краваток - американська норма", - розповідає Луценко.

Чому такий низький рівень життя в українських політичних біженців (на відміну від програмістів або у фахівців в інших сферах), пояснюється дуже просто. В Америці, соціального забезпечення, яке за нашими міркам є пристойною сумою, там на життя не вистачає. Потрібно мати бодай якусь роботу, а для цього треба, як мінімум, знати англійську мову. Однак, за свідченням Луценка, Мельниченко категорично відмовляється вчити англійську, розмовляє нею лише на елементарному побутовому рівні. Свою дивакуватість пояснює тим, що у США він перебуває вимушено, хоче повернутися в Україну, а для цього потрібно якнайменше адаптуватися в американському середовищі. Хоча його дружина вже добре володіє англійською і допомагає у справах як перекладач, донька також вільно спілкується зі своїми американськими друзями.

Окрім цього, Мельниченку не до пошуків роботи, він активно займається політикою.

"У мене особисто склалося враження, що всі ці розмови, що за Мельниченком в Америці хтось стоїть і лобіює його плівки - не мають під собою жодних підстав. Він самотужки розшифровує свої записи, стукає в усі двері, постійно в русі, постійні зустрічі. Наївно вірить обіцянкам американських посадовців серйозно взятися до цієї справи. Коли він розповідає про свої пригоди, треба бачити, як фанатично горять його очі", - констатує Михайло Свистович. Мабуть, Свистович має рацію, коли говорить про фанатичну відданість справі екс-майора, інакше українська опозиція цікавилась би й опікувалася побутом Мельниченка у США. Тільки подумати, в яку халепу могли б потрапити наші "непримиренні" пані і панове, якось дізнавшись, що Мельниченко продав усі свої плівки разом із записувальним пристроєм, аби краще облаштуватися в Америці. "І ніхто б не мав права його в чомусь звинуватити, - продовжує думку Тарас Чорновіл. - Коли я вперше зустрівся в Америці з Мельниченком і дізнався, в яких умовах він живе і працює, то в мене було ідеалістичне сподівання, що коли я все розкажу Вікторові Ющенку, то "Наша Україна" обов'язково візьме екс-майора під свій патронат. Адже саме Віктор Андрійович у цьому кровно зацікавлений, бо саме йому боротися з героями плівок Мельниченка на президентських виборах. Однак мої сподівання розбились об реальність: дріб'язковість і нерозуміння власної вигоди..."

Разом з тим Тарас Чорновіл переконаний, що той "холодний душ, яким Мельниченка зустріла Америка, і він виявився там нікому не потрібний, пішов йому на користь". "За ті два роки, що я з ним постійно контактую, він дуже виріс у політиці. Спочатку це була неймовірно наївна людина. До певної міри це була просто-таки злочинна наївність. Тепер це політик", - розповів мені не менш політично наївний Тарас Чорновіл.

Звичайно, майор досить популярна особа серед українців Вашинґтона і є охочі йому трохи допомогти. "Однак, як розповідали мені місцеві українці, Мельниченко гордий, і якщо це не стосується справи, грошей не бере", - говорить Михайло Свистович. Крім цього, майорові прагнуть допомагати лише українці останньої хвилі еміграції, українська ж діаспора, про багатство якої в Україні досі пір ширяться міфи, від нових "політичних" біженців дистанціюється. "Представники діаспори говорили мені так: "Коли ви ганите Кучму, то це те саме, що ви ганите Україну", - розповідає Михайло Свистович. - А далі переконували, що всі ці опозиційні ігри доведуть до того, що Україна втратить таку вистраждану ними незалежність".

Ще одна цікава деталь з життя Миколи Мельниченка у США - хоча в Україні проти нього порушена кримінальна справа і він оголошений у розшук, за океаном він почувається в безпеці і не ховається. Його адресу можна спокійно дізнатися в місцевих українців, які хоч трохи цікавляться політикою. Крім того, і Чорновіл, і Луценко, і Свистович запевняють, що майор не носить зброї, хоча для Вашинґтона пістолет на кухні або в кишені - це звична справа. Наприклад, як розповів Свистович, приятель Мельниченка Вадим Смогитель, якому Америка надала політичний притулок на початку 90-х років, має у себе вдома цілий арсенал: пістолет в коридорі, автомат під ліжком і ще чотири гранати, щоб "у разі чого - відстрілюватися від спецслужб".

Можна лише припустити, що Мельниченко в курсі того, в якому жалюгідному становищі перебуває українська зовнішня агентура, тому не бачить потреби у зброї, а тим паче - не бажає переховуватися. Зате в Америці проявляється його фанатична пристрасть до аудіоапаратури. Не відомо, чи він і досі "забуває" диктофони під урядовими диванами, однак вдома у нього стоїть розкішна, за українськими мірками, стереосистема. Одна журналістка з БіБіСі, яка була в нього в гостях, потім в своєму репортажі назвала її "супердорогою" технікою. Майор Мельниченко до цього часу на неї ображається, бо купив стереосистему в секонд-хенді за 20 баксів.

Мирослава Гонгадзе працює на чотирьох роботах

Практично поруч з Мельниченком, тобто у Вашинґтоні, аби бути поближче до американських владних інстанцій, мешкає і дружина Георгія Гонгадзе Мирослава з двома маленькими дівчатками-близнючками. Вона у Сполучених Штатах облаштувалася найкраще.

"Хоча цілком пристойне життя коштує їй того, що вона вимушена працювати на чотирьох роботах, - розповідає Тарас Чорновіл, - крім журналістики на радіо "Свобода", вона працює в організаціях, які займаються серйозними міжнародними проектами, як експерт, як учасник робочих груп, зокрема у "Фундації демократії". До того ж вона встигає стукати в усі двері, вимагаючи в американських офіційних осіб тиснути на українську владу і прокуратуру в розкритті убивства свого чоловіка, лобіює експертизу плівок Мельниченка, організовує різні конференції. Вона людина надзвичайно цілеспрямована. Пані Мирослава опинилася в Америці без всіляких прав і зуміла добитися кредиту на купівлю житла, тепер має свою власність, має своє місце, а не крутиться десь по наймах, не просить щось у діаспори". До речі, як розповів Луценко, живе вона в районі Веллінгтону, і з її вікна було видно, як літак упав на Пентагон.

Повертатися в Україну Мирослава не планує. "Мирослава, на відміну від Мельниченка і Єльяшкевича, вирішила там залишатися. Мені здається, що американський уряд склав їй хороше протеже, і вона працює на гарних роботах. Видно, що вона хоче стати "елементом Вашинґтона". Це велике чиновницьке місто, це елемент столичного життя, вона чудово вписується в нього", - розповів Юрій Луценко.

Єльяшкевич замість англійської вивчив китайську мову

Що таке незабезпечене життя у найбагатшій країні світу добре відомо і колишньому народному депутатові України Олександрові Єльяшкевичу. У Штатах він порівняно недавно: з вересня минулого року. Причину свого переїзду за океан екс-депутат пояснює тим, що "його життю існувала й існує серйозна загроза", а також наміром "під час свого перебування у США підготувати позов проти Президента Кучми, звернувшись в один з американських судів".

Що ж до загрози життю Єльяшкевича, то інцидент трапився ще в далекому 2000 році, коли невідомий біля готелю "Москва" кулаками "зіпсував" форму депутатського носа і колір обличчя. Міліція затримала такого собі Віталія Воробйова, який на суді розповів, що побив народного депутата випадково. Натомість Єльяшкевич стверджував, що напад на нього замовив сам Президент України, після того, як очолювана ним парламентська комісія встановила, що "Кучма не був обраний демократичним шляхом". У США визнали аргументи Єльяшкевича вагомими і надали йому статус політичного біженця, але не більше.

Хоча в Україні уваги до персони Єльяшкевича було достатньо, в США він зовсім самотній. На відміну від Мирослави Гонгадзе і Миколи Мельниченка, він не настільки відомий українській громаді США, тому допомоги чекати годі. Колишній народний депутат України тут, в Америці, безробітний. На роботу не може влаштуватися, бо не знає мови. Зараз вчить англійську на безплатних курсах для китайців. У результаті, як говорить він сам, китайську він вже вивчив краще, ніж англійську.

До речі, родина Єльяшкевича досі мешкає в Україні. Державний департамент США не дає їй дозволу на переїзд, і навіть відмовляється видавати гостьову візу. "Абсолютно очевидно, що в Єльяшкевича погано з фінансами. Він знімає навіть не квартиру, а кімнату в одному з помешкань Нью-Йорка. Звичайно, не можна сказати, що він просить милостиню, але в людини скрутно з фінансами. Коли він приїжджав у Вашинґтон, щоб зустрітися зі мною, то вибирав, яким транспортом дешевше - потягом чи автобусом. До того ж у нього проблема не лише забезпечити своє проживання в Америці, але й підтримати свою сім'ю в Україні. Тому він вже серйозно подумує над тим, аби повернутися", - розповів Юрій Луценко.

Для Єльяшкевича - це, мабуть, найкращий вихід з патової ситуації. Зрештою, ситуація в зовнішній політиці США змінилася не на користь "героїв касетного скандалу". Після того, як Сполучені Штати включили Україну в перелік країн, які борються проти тероризму, навряд чи когось там може зацікавити тема суду над Кучмою. До того ж, що стосується безпеки життя, то вагомий привід перебувати в Америці, має лише майор Мельниченко, бо в Україні на нього чекає суд і, очевидно, в'язниця.