"Швидка допомога" президента. Євген Марчук: віддана та надійна людина

27 июня 2003, 10:49
 Политика Источник: Львівська Газета Персоны: Кучма Л. Д., Тимошенко Ю. В.
"Якщо при владі залишаться ті, хто є сьогодні, вони ж і стануть першими могильниками держави". Ці слова Євген Марчук сказав у 1999 році про Леоніда Кучму. На мій погляд, цілком справедливі слова. Проте менше ніж за рік Євген Кирилович на пропозицію Леоніда Даниловича стає секретарем РНБО і приєднується до, за його ж власними словами, "могильників держави".

КЕРІВНИК агентства "Главред" Віктор Шлінчак вважає, що роль Євгена Кириловича можна порівняти із діями "швидкої допомоги" при главі держави: "То Марчук викриває підступні наміри віце-прем▓єра Юлії Тимошенко, то кидається на захист вітчизняного інформаційного простору, зокрема інтернету, то опікується обставинами влучення української ракети в російський літак над Чорним морем, а то з▓ясовує причини скнилівської трагедії у Львові".

Команда їхньої молодості

У 1997 році Євген Кирилович відверто здивував політично активну громадськість України. Попри те, що від нього чекали творення власної політичної сили та самостійний похід на парламентські вибори 1998 року, генерал Марчук обрав інший шлях - він став ╧ 2 і однією з рекламних "фішок" СДПУ (о), "команди нашей молодости". Оглядачі тоді відзначали, що екс-прем▓єр втрачає статус самостійного політика і перетворюється у сателіта концерну "Славутич" та його керівників - Віктора Медведчука та Григорія Суркіса. Відтоді практично вся подальша доля політика Євгена Кириловича була пов▓язана саме з цими людьми. Варто відзначити, що у бізнесовому сенсі Марчук та близькі до нього структури не стали частиною холдингу СДПУ (о), проте політичний вплив, а, за твердженням певних аналітиків, і повний контроль над генералом есдеки зберігали завжди.

"Заcпокоєна сила"

Одразу ж після президентських виборів 1999 року, коли "безкомпромісний борець із режимом" в одну мить став частиною цього ж режиму (Хоча, чому став? Генерал КДБ Євген Марчук ніколи не переставав нею бути), один мій знайомий - активний діяч марчуківського виборчого штабу у Львові - переконував мене у тому, що "так треба". І що генерал, не здобувши перемоги у виборчих перегонах, змінюватиме владу і поборюватиме цей режим, так би мовити, зсередини. У таку "легенду" можна було б повірити, якби не одне "але". Напередодні старту президентської виборчої кампанії я мав можливість поспілкуватися з шанованим київським науковцем, а за сумісництвом - одним із керівників виборчого штабу Кучми. Під час розмови ми згадали про Марчука. "Про нього не турбуйтеся, - зазначив тоді мій співрозмовник. - Він знає свою роль і виконає її до кінця".

Про те, якою була роль Євгена Кириловича - "сильної руки", "українського Піночета", "спокійної сили", як його позиціонували власні піарщики - на президентських виборах стало зрозуміло під час створення-існування-розвалу "канівської четвірки" - об▓єднання, до якого увійшли кандидати в президенти Олександр Мороз, Петро Симоненко, Володимир Олійник і сам Євген Марчук. "Канівці" задекларували намір діяти спільно і на фініші виборчої кампанії висунути одного кандидата. Чим закінчилися ці благі наміри - сьогодні добре відомо. І не в останню чергу розвал "канівської четвірки" спричинив власне генерал Марчук. Принаймні у цьому переконана людина, яку Євген Кирилович, фактично, позбавив усіх шансів стати президентом - Олександр Мороз. "Я не хочу стверджувати те, що не можу документально підтвердити, але маю підстави думати про зовнішній вплив на зміну поглядів Євгена Кириловича", - заявив тоді лідер СПУ. Підстави вважати, що Олександр Мороз має рацію, з▓явилися тоді, коли одразу після перемоги Леоніда Кучми, пан Марчук - чи не найактивніший його опонент на виборах - обійняв посаду секретаря РНБО. Так би мовити, як подяку. Саме тоді політичні оглядачі жартома зазначали, що "спокійна сила" перетворилася у "заспокоєну силу".

З президентським балотуванням Євгена Марчука пов▓язаний ще один цікавий аспект, який варто розглянути. Не я один, мабуть, пережив неприємні миті розчарування, коли дізнався, що генералові КДБ кинулися в обійми чимало дисидентів - тих, кого Євген Марчук "дусив" і "колов" у часи, коли був оперуповноваженим обласного управління КДБ і коли очолював 5-те управління КДБ України, яке, власне, і займалося дисидентами. Справді прикро було спостерігати, як порядні та шановані мною особистості - люди, які пройшли тюрми і табори, - навперебій хвалили людину, яка власне саджала їх у тюрми і відправляла у табори. Цього зрозуміти і не міг, і не можу досі. І дуже хочеться вірити, що керувалися вони якимись незбагненними мені ідеалістичними мотивами, і що на їх рішення ніяк не вплинула та інформація, яку генерал Марчук міг здобути про них у свій кадебешний період.

Війна з принцесою

У вересні 2000 року Євген Марчук розпочинає війну із віце-прем▓єром з енергетики в уряді Ющенка Юлією Тимошенко. Голова РНБО виступає з доповіддю, в якій гостро критикує стан в енергетичній галузі держави і називає винного: Юлія Тимошенко. Безумовно, стан енергетичної галузі був далеким від ідеалу, але саме в цей період Тимошенко почала жорстку боротьбу з неплатежами і, на думку багатьох оглядачів, почала виправляти ситуацію. Самі ж звинувачення подекуди виглядали просто смішними. Так, Євген Кирилович звинуватив Юлію Володимирівну в тому, що лише 27% вугілля, придбаного для електростанцій, може горіти без підживлення мазутом чи газом. При цьому він забув зазначити, що таке вугілля надходить на ТЕС щонайменше 20 років. Іншим пунктом звинувачення був низький рівень оплат на енергоринку - всього 62,4%. Проте на момент звинувачень у жовтні 2000 року на енергоринок поступило 724,1 млн. грн. Рік до того - всього 55,1 млн...

Оглядачі стверджували, що "наїзди" Марчука на Тимошенко пояснювалися досить просто: остання своїми діями завдала серйозної шкоди бізнесу Григорія Суркіса та Ко. Цікавий факт: в одному зі своїх інтерв▓ю Юлія Тимошенко розповіла, що свій бізнес - корпорацію ЄЕСУ (керівників якої сьогодні активно переслідує Генпрокуратура) вона починала не без участі самого Євгена Кириловича...

Розбір польотів

27 липня, "чорна субота" Львова, трагедія на Скнилові. Президент доручає Євгенові Марчуку очолити комісію з розслідування причин катастрофи Су-27. І вже наступного дня Марчук в ефірі програми "Епіцентр" називає винного - мера Львова Любомира Буняка. В усі подальші дні Марчук знову і знову вперто називав винуватцем загибелі львів▓ян міського голову, який нібито дав дозвіл на проведення того трагічного шоу. При цьому більшість незалежних експертів висловлювали переконання, що і причини катастрофи і винних треба шукати деінде...

Сам Любомир Буняк, як і більшість із тих, хто був обізнаний у його стосунках із Євгеном Марчуком, були переконані - звинувачення мера у трагедії - не що інше, як помста генерала Марчука за їхнє давнє протистояння щодо нафтопроводу "Одеса-Броди". В інтерв▓ю тижневику "Дзеркало Тижня" мер Львова так пояснив позицію Марчука щодо свого протистояння з Марчуком: "Він був проти (будівництва нафтопроводу "Одеса-Броди" - "Газета"). В моєму архіві є всі ці збірники, рішення РНБО. Колись історики дадуть цьому оцінку, як документам, так і діям окремих людей. Я бачу, як інтерпретується львівська ситуація. Але я не буду коментувати. Я не знаю міри його (Марчука - "Газета") злопам▓ятності, мстивості. Але якщо хтось спробує звалити на мене відповідальність за трагедію, що сталася, я не буду мовчати".

У підсумкових документах комісії з розслідування скнилівської трагедії про вину Буняка вже не йшлося. Марчук знайшов інших "стрілочників" - пілотів та керівників польотів. Судовий розгляд цієї справи, до речі, триває і нині.

Міністр оборони президента

Два дні тому президент призначив Євгена Марчука міністром оборони. Леонід Кучма доручив йому створити "цивільне міністерство, здатне втілювати в життя сучасні методи керівництва Збройними силами". Наскільки вдасться Євгенові Кириловичу здійснити це, а також інші доручення президента, про які нині можна лише здогадуватися - покаже час. Хоча важко погодитися із Олександром Морозом, який переконаний, що нове призначення Марчука є почесною відставкою. Генерал Марчук - надто цінний, аби залишати його без реальної роботи. Більше того, він не просто цінний, а й, за словами близького до Леоніда Кучми політолога Михайла Погребинського, "перевірена і надійна людина".

Олег БАЗАР

Досьє на генерала

НАРОДИВСЯ 28 січня 1941 року в селі Долинівка, Кіровоградська обл. Після закінчення у 1963 році Кіровоградського педагогічного інституту - оперуповноважений облуправління КДБ. Пройшов усі кар▓єрні щаблі КДБ УРСР. Очолював 5-те управління, яке вело справи "дисидентів" та "неблагонадійних". У 1988 році призначений начальником управління КДБ у Полтавській області. З 1990 року - перший заступник голови КДБ УРСР, потім - Державний міністр із питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуацій. Під час путчу 19 серпня 1991 року очолював український аналог московського ГКЧП - тимчасову комісію.

З листопада 1991 до липня 1994 року Марчук - голова СБУ.

У липні 1994 року призначений віце-прем▓єр-міністром, з 31.10.1994 року - перший віце-прем▓єр-міністр.

З 3 березня 1995 року - в.о. прем▓єр-міністра, перший віце-прем▓єр-міністр.

З 8 червня 1995 р. по 27 травня 1996 року - прем▓єр-міністр України. Звільнений з цієї посади 27 травня 1996 року "за формування власного політичного іміджу".

Євген Марчук - депутат Верховної Ради 13 та 14 скликань. Під час парламентських виборів 1998 року був другим номером партійного списку СДПУ(о). Потім - керував парламентською фракцією партії.

Брав участь у президентських виборах 1999 року, отримавши 2 138 356 голосів виборців (8,13% від загальної кількості). Марчука підтримувало Всеукраїнське громадське об▓єднання "У ХХІ століття - з Євгеном Марчуком" (СДС, ХНС, УРП, УСДП та ін.). Після виборів його було призначено секретарем РНБО.

Регалії. Генерал армії. Кандидат юридичних наук. Тема дисертації: "Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій" (1998 р.). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, сімома медалями та іменною вогнепальною зброєю. Лауреат премії імені Г.Сковороди в галузі публіцистики. Голова Транспортної спілки (з 1998 р.). Голова Ради Міжнародної спілки українських підприємців (з 1998 р.). Голова об▓єднання "Народна солідарність" (з 1999 р.).

Сім▓я. Точної інформації немає. За давньою біографією має дружину Лідію Іванівну - інженера-технолога молочної промисловості. За чутками, міністр оборони живе у громадянському шлюбі з головним редактором однієї всеукраїнської газети. У Євгена Кириловича два сини - Тарас і Вадим та троє онуків.

Хобі. Євген Кирилович любить інтернет.Грає на баяні. Займається ранковим бігом, плаває у басейні, відвідує тенісний корт.

Володіє англійською та німецькою мовами.

Источник: Львівська Газета